ДОРАМІЦИН табл. в/о 3млн МО №10

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ДОРАМІЦИН

DORAMYCIN

Категорія	Поширеність набутої резистентності у Франції (>10 %) (діапазон)
Чутливі види Грампозитивні аероби Bacillus cereus Corynebacterium diphtheriae Enterococci Rhodococcus equi Staphylococcus метицилінчутливі Staphylococcus метицилінрезистентні* Streptococcus B Некласифіковані streptococcus Streptococcus pneumoniae Streptococcus pyogenes	50-70 % 70-80 % 30-40 % 35-70 % 16-31 %
Грамнегативні аероби Bordetella pertussis Branhamella atarrhalis Campylobacter Legionella Moraxella
Анаероби Actinomyces Bacteroides Eubacterium Mobiluncus Peptostreptococcus Porphyromonas Prevotella Propionibacterium acnes	30-60 %     30-40 %
Різні Borrelia burgdorferi Chlamydia Coxiella Лептоспіри Mycoplasma pneumoniae Treponema pallidum
Помірно чутливі види (проміжний рівень чутливості in vitro)
Грамнегативні аероби Neisseria gonorrhoeae
Анаероби Clostridium perfringens
Різні Ureaplasma urealyticum
Резистентні види Грампозитивні аероби Corynebacterium jeikeium Nocardia asteroides Грамнегативні аероби Acinetobacter Ентеробактерії Haemophilus Pseudomonas Анаероби Fusobacterium Різні Mycoplasma hominis

• 10 %  отриманої перорально дози виводиться з сечею;

• велика кількість препарату виділяється з жовчю: концентрація спіраміцину в жовчі у 15-40 разів вища, ніж у плазмі крові;

• у значній кількості спіраміцин виводиться з калом.

• підтверджений тонзилофарингіт, спричинений бета-гемолітичними стрептококами групи А (як альтернатива лікуванню бета-лактамними антибіотиками, особливо якщо вони не можуть бути застосовані);

• гострий синусит (зважаючи на мікробіологічні характеристики інфекції, застосування макролідів показане, коли лікування бета-лактамними антибіотиками є неможливим);

• суперінфекція при гострому бронхіті;

• загострення хронічного бронхіту;

• негоспітальна пневмонія у пацієнтів, які не мають  факторів ризику, тяжких клінічних симптомів, клінічних факторів, що свідчать про пневмококову етіологію захворювання. У разі підозри на атипову пневмонію застосування макролідів є доцільним незалежно від тяжкості захворювання та анамнезу;

• інфекції шкіри з доброякісним перебігом: імпетиго, імпетигінізація, ектима, інфекційний дермо-гіподерміт (особливо бешиха), еритразма;

• інфекції ротової порожнини;

• негонококові генітальні інфекції;

• хіміопрофілактика рецидивів гострої ревматичної гарячки у хворих з алергією на бета-лактамні антибіотики;

• токсоплазмоз у вагітних жінок;

• профілактика менінгококового менінгіту в осіб, яким протипоказане застосування рифампіцину:

• з метою ерадикації  мікроорганізму (Neisseria meningitidis) у носоглотці;

• як профілактика: пацієнтам після лікування та перед поверненням до суспільного життя; пацієнтам, які контактували з особою з виділенням мокротиння протягом 10 днів, що передують його/її госпіталізації.

• пацієнтам з гіперчутливістю до спіраміцину або однієї з допоміжних речовин препарату;

• пацієнтам, які належать до групи ризику подовження  QT-інтервалу, а саме:

• пацієнти, які мають в особистому або сімейному анамнезі вроджене подовження інтервалу QT (окрім випадків, коли цей діагноз був виключений за допомогою ЕКГ);

• пацієнти з подовженням інтервалу QT, яке викликане лікарськими засобами або має метаболічне чи серцево-судинне походження;

• в комбінації з лікарськими засобами, які викликають шлуночкову тахікардію типу «пірует», такими як:

• антиаритмічні препарати класу Ia (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

• антиаритмічні препарати класу IІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

• сультоприд (нейролептик групи бензамідів);

• інші: препарати миш’яку, дифеманіл, доласетрон внутрішньовенно, мізоластин, левофлоксацин, моксифлоксацин, прукалоприд, тореміфен, вінкамін внутрішньовенно, еритроміцин внутрішньовенно, дронедарон, мехітазин, циталопрам, дизопірамід, дофетилід, домперидон, есциталопрам, гідрохінідин, вандетаніб (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

• протипаразитарні засоби, здатні викликати шлуночкову тахікардію типу «пірует» (галофантрин, лумефантрин, пентамідин): підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует». Якщо це можливо, слід відмінити один з препаратів. Якщо комбінованого лікування уникнути не можна, слід попередньо перевірити інтервал QT та проводити ЕКГ-моніторинг;

• нейролептики, здатні викликати шлуночкову тахікардію типу «пірует» (амісульприд, хлорпромазин, ціамемазин, дроперидол, флупентиксол, флуфеназин, галоперидол, левомепромазин, пімозид, піпамперон, піпотіазин, сульпірид, тіаприд, зуклопентиксол): підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует»;

• метадон: підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует».

• бета-блокатори при серцевій недостатності (бісопролол, карведилол, метопролол, небіволол), препарати, які викликають брадикардію (зокрема антиаритмічні препарати класу Ia, бета-блокатори, деякі антиаритмічні препарати класу III, деякі антагоністи кальцію, серцеві глікозиди, пілокарпін, антихолінестеразні засоби (амбемоніум, донепезил, галантамін, мемантин, неостигмін, піридостигмін, ривастигмін)): підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует». Потрібно проводити контроль клінічного стану і ЕКГ-моніторинг;

• препарати, які викликають гіпокаліємію (діуретики, які викликають гіпокаліємію, окремо або разом з іншими препаратами, стимулюючі проносні засоби, глюкокортикоїди, тетракозактид, амфотерицин В внутрішньовенно): підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует». Необхідна корекція низького рівня калію перед введенням препарату та проведення контролю клінічного стану, рівнів електролітів та показників ЕКГ;

• азитроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин: підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует». Під час комбінованого застосування потрібно проводити контроль клінічного стану і ЕКГ-моніторинг;

• леводопа: у комбінації з карбідопою − інгібування абсорбції карбідопи та зниження концентрацій леводопи у плазмі крові. Клінічний моніторинг і за необхідності корекція дози леводопи;

• гідроксизин: підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует».

• диспепсія, зокрема біль у шлунку, нудота, блювання, діарея, та дуже рідкісні випадки псевдомембранозного коліту.

• висипання, кропив’янка, свербіж, почервоніння шкіри;

• дуже рідко: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок,  гострий генералізований екзантематозний пустульоз (див. розділ «Особливості застосування»).

• дуже рідко: відхилення від норми показників функціональних проб печінки;

• частота невідома: холестатичний, змішаний або у більш рідкісних випадках цитолітичний гепатит.