АНДРОФАРМ раствор для инъекций 100 мг/мл амп. 3 мл №3

 

 

діюча речовина: cyproterone;

1 мл препарату містить ципротерону ацетату 100 мг у перерахуванні на 100 % речовину;

допоміжні речовини: бензилбензоат, олія рицинова.

 

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. Гормони статевих залоз і препарати, які застосовують при патології статевої сфери. Антиандрогени. Код АТХ G03H А01.

 

Андрофарм^® призначений для застосування виключно чоловікам.

Застосовується:

– для зниження статевого потягу при статевих відхиленнях;

– для паліативної терапії метастазуючого або локально прогресуючого неоперабельного раку передміхурової залози, якщо лікування аналогами лютеїнізуючого релізинг-гормону (ЛРГ) або оперативне втручання виявилися недостатніми або протипоказаними;

 

При застосуванні як паліативної терапії прогресуючого раку передміхурової залози та початково для зменшення припливів жару:

При застосуванні з метою зниження сексуального потягу при патологічних відхиленнях у статевій сфері у чоловіків:

 

Ін’єкції слід робити дуже повільно. Препарат призначений тільки для внутрішньом'язових ін’єкцій. Необхідно ретельно стежити за тим, щоб речовина, яку вводять, не потрапила у судину.

Відхилення у сексуальній поведінці потребують лікування лише у випадку значної вираженості симптомів цього захворювання. Передумовою для проведення лікування є бажання пацієнта лікуватися.

Вміст однієї ампули препарату (3 мл) вводять кожні 10-14 днів у вигляді глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. У виняткових випадках, якщо ефект від лікування  недостатній, можна вводити 2 ампули кожні 10-14 днів, бажано по 3 мл  (вміст однієї ампули) в правий та лівий сідничний м’яз (M. glutaeus maximus).

Для стабілізації терапевтичного ефекту необхідно застосовувати Андрофарм^® тривалий час і, якщо можливо, одночасно з проведенням психотерапевтичних заходів.

Після досягнення задовільного терапевтичного результату доцільно зменшити дозу шляхом поступового збільшення інтервалу між ін’єкціями. Зменшення дози або припинення прийому препарату повинно відбуватися поступово.

Вміст однієї ампули препарату (3 мл) вводять 1 раз на тиждень у вигляді глибокої внутрішньом’язової ін’єкції.

При поліпшенні стану або ремісії захворювання не слід змінювати призначену дозу препарату або припиняти лікування.

Вміст однієї ампули препарату Андрофарм^® (300 мг) вводять одноразово у вигляді глибокої внутрішньом’язової ін’єкції.

 

Новоутворення: доброякісні та злоякісні пухлини печінки, доброякісні церебральні менінгіоми у зв’язку з довготривалим застосуванням (упродовж кількох років) препарату у дозах 25 мг або вище.

З боку кровоносної та лімфатичної систем: анемія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості.

Метаболічні та аліментарні порушення: збільшення або зменшення маси тіла, підвищення рівня цукру крові у хворих на діабет.

З боку психіки: зниження лібідо, еректильна дисфункція (ці явища минають після припинення терапії); пригнічений настрій, стан неспокою (тимчасовий).

Васкулярні порушення: легенева мікроемболія, спричинена введенням олійних розчинів, тромбоемболічні явища (причинний зв’язок із прийомом препарату не встановлений).

З боку дихальної системи: задишка.

З боку шлунково-кишкової системи: нудота, блювання, внутрішньочеревний крововилив.

З боку гепатобіліарної системи: гепатотоксичність, включаючи жовтяницю, гепатит, печінкову недостатність.

З боку серця: ішемічна хвороба серця.

З боку нервової системи: головний біль.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: остеопороз.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: оборотне пригнічення сперматогенезу (після припинення лікування він поступово відновлюється протягом кількох місяців), гінекомастія (іноді поєднується із підвищеною чутливістю грудних сосків при дотику), що, як правило, минає після відміни препарату.

Загальні розлади та місцеві реакції: підвищена втомлюваність, миттєва загальна байдужість, припливи жару, посилене потовиділення, реакції у місці ін’єкції.

Дослідження: підвищений рівень пролактину, знижений рівень кортизолу.

 

Результати досліджень гострої токсичності препарату після одноразового введення показують, що ципротерону ацетат – майже нетоксична речовина. Після одноразового ненавмисного застосування дози, що у кілька разів перевищувала терапевтичну, не спостерігалося гострої інтоксикації.

 

Андрофарм^®, розчин, не застосовують для лікування жінок.

 

Андрофарм^® не рекомендують для застосування дітям та підліткам (віком до 18 років) через відсутність даних про безпеку та ефективність.

Андрофарм^® не призначають до завершення статевого дозрівання, оскільки, не можна виключити негативний вплив препарату на ріст та ендокринну систему хворого.

 

У хворих, які застосовували ципротерону ацетат, зареєстровані випадки розвитку гепатотоксичності, у тому числі жовтяниці, гепатиту та печінкової недостатності. При застосуванні препарату в дозі 100 мг і вище також повідомлялося про летальні випадки. Більшість летальних випадків спостерігалися при лікуванні чоловіків з розповсюдженим раком передміхурової залози. Токсичність препарату залежить від дози і розвивається зазвичай після декількох місяців лікування. Перед початком лікування, регулярно протягом усього періоду лікування та у разі, якщо спостерігаються будь-які симптоми гепатотоксичності, слід провести дослідження функції печінки. Якщо гепатотоксичність підтверджується за відсутності іншої причини її виникнення (наприклад за наявності метастазів), застосування ципротерону ацетату рекомендується відмінити. Лікування можна продовжувати тільки у разі, якщо користь від терапії переважає можливий ризик.

Після застосування ципротерону ацетату у поодиноких випадках спостерігався розвиток доброякісних, а ще рідше – злоякісних пухлин печінки. В окремих випадках внутрішньочеревні кровотечі, спричинені цими пухлинами, загрожували життю. При болю у верхній частині живота, збільшенні печінки або ознаках внутрішньочеревної кровотечі під час лікування препаратом Андрофарм^® при диференційній діагностиці слід враховувати ймовірність наявності пухлини печінки. У разі необхідності лікування препаратом слід відмінити.

Повідомлялося про розвиток менінгіом (однієї або множинних), асоційований з довготривалим застосуванням (упродовж кількох років) ципротерону ацетату в дозі 25 мг на добу або вище. Якщо у пацієнта, який лікується препаратом Андрофарм^®, діагностовано менінгіому, лікування препаратом необхідно припинити.

Повідомлялося про розвиток тромбоемболічних явищ у пацієнтів, які застосовували ципротерону ацетат.

Пацієнти з артеріальними або венозними тромботичними/тромбоемболічними явищами (наприклад тромбозом глибоких вен, емболією легеневої артерії, інфарктом міокарда) або цереброваскулярними хворобами в анамнезі та хворі з пухлинами на пізній стадії належать до групи підвищеного ризику розвитку у подальшому тромбоемболічних явищ.

Необхідно з особливою обережністю підходити до призначення препарату хворим на неоперабельний рак передміхурової залози з тромбоемболічними явищами в анамнезі, тяжкими формами цукрового діабету з ураженнями судин або серпоподібноклітинною анемією. В кожному окремому випадку потрібно зважувати очікувану  користь від лікування і потенційний  ризик.

Під час застосування ципротерону ацетату повідомлялося про розвиток анемії. Зважаючи на це, протягом усього періоду лікування необхідно регулярно робити аналіз крові з визначенням кількості еритроцитів.

У пацієнтів з цукровим діабетом під час застосування ципротерону ацетату спостерігалося підвищення рівня цукру в крові. З огляду на це, рекомендується особливо ретельно контролювати вуглеводний обмін у пацієнтів з цукровим діабетом, оскільки під час лікування препаратом Андрофарм^® необхідна доза для пероральних антидіабетичних засобів або інсуліну може бути змінена.

На початку лікування препаратом Андрофарм^® може з’являтися негативний азотистий баланс, який вирівнюється протягом періоду застосування. У зв’язку з цією стартовою катаболічною дією не слід призначати препарат Андрофарм^® при встановлених злоякісних захворюваннях або підозрі на їх наявність (виняток – рак передміхурової залози).

В окремих випадках під час застосування препарату Андрофарм^® у високих дозах може спостерігатися відчуття задишки.

При виникненні відчуття задишки під час застосування препарату Андрофарм^® при диференційній діагностиці необхідно враховувати відомий стимулювальний вплив прогестерону та синтетичних прогестагенів на дихальну систему, що супроводжується гіпокапнією та компенсаторним респіраторним алкалозом. Вважається, що такі стани не потребують лікування.

Протягом усього періоду лікування необхідно регулярно перевіряти функцію кори надниркових залоз, оскільки доклінічні дані свідчать про можливу супресію внаслідок кортикоїдоподібного ефекту ципротерону ацетату.

Обмеження сперматогенезу, що повільно розвивається протягом лікування та може супроводжуватися безпліддям, поступово відновлюється після припинення лікування. Протягом декількох місяців, іноді до 20 місяців, після закінчення терапії сперматогенез поступово нормалізується, повертаючись до того стану, який був до початку прийому препарату Андрофарм^®. Чоловікам репродуктивного віку, для яких має значення репродуктивна здатність після закінчення лікування, рекомендується зробити щонайменше одну контрольну сперматограму до початку лікування. Таким чином можна буде спростувати можливі необґрунтовані твердження щодо настання безпліддя у подальшому в результаті проведення антиандрогенної терапії.

Дію ципротерону ацетату іноді пов’язують з підвищеною частотою виникнення депресивного настрою, особливо протягом перших 6–8 тижнів лікування. Пацієнти з депресією в анамнезі повинні знаходитися під пильним контролем.

Можуть з’являтися набряки та збільшення маси тіла. У зв’язку з цим ципротерону ацетат слід з обережністю призначати пацієнтам з тромбоемболічними серцево-судинними захворюваннями.

Як і всі олійні розчини, Андрофарм^®  вводять лише внутрішньом’язово та дуже повільно. Легенева мікроемболія, спричинена введенням олійних розчинів, може призводити до розвитку таких симптомів як кашель, задишка та біль у грудях. Також можливі інші симптоми, включаючи вазовагальні реакції, такі як нездужання, гіпергідроз, запаморочення, парестезії та синкопальний стан. Ці реакції можуть виникати під час або відразу після ін’єкції та є оборотними. Також зазвичай застосовують підтримувальну терапію, наприклад введення кисню.  

При призначенні препарату Андрофарм^® для лікування патологічних відхилень у статевій сфері слід пам’ятати, що алкоголь може нейтралізувати вплив препарату щодо зниження статевого потягу.

Не існує даних, що свідчать про необхідність корекції дози для пацієнтів літнього віку.

Застосування препарату Андрофарм^® протипоказане  пацієнтам із захворюваннями печінки (поки параметри функції печінки не повернуться до норми).

Не існує даних, що свідчать про необхідність корекції дози для пацієнтів з нирковою недостатністю.

 

Пацієнти, діяльність яких потребує підвищеної уваги (наприклад оператори машин, водії тощо), повинні враховувати, що застосування препарату Андрофарм^® може зумовлювати втомлюваність і зниження активності та здатності до концентрації уваги.

 

При лікуванні Андрофармом^® може виникнути потреба у корегуванні дози пероральних антидіабетичних препаратів або інсуліну.

Клінічних досліджень взаємодії препарату з лікарськими засобами не проводилось, але оскільки він метаболізується за участю ферменту CYP3A4, очікується, що кетоконазол, ітраконазол, клотримазол, ритонавір та інші сильні інгібітори CYP3A4 пригнічують метаболізм ципротерону ацетату. З іншого боку, індуктори CYP3A4, такі як рифампіцин, фенітоїн та лікарські засоби, що містять звіробій, можуть знижувати рівень ципротерону ацетату.

Базуючись на результатах досліджень in vitro, можна припустити, що при застосуванні високих терапевтичних доз ципротерону ацетату (100 мг тричі на добу) можливе інгібування таких ферментів системи цитохрому Р 450 як CYP2C8, 2C9, 2C19, 3A4 і 2D6.

При одночасному застосуванні інгібіторів HMGCoA (статинів) та високих терапевтичних доз ципротерону ацетату через однаковий шлях метаболізму цих речовин може зростати асоційований зі статинами ризик міопатії або рабдоміолізу.

Ципротерону ацетат чинить антиандрогенну, гестагенну та антигонадотропну дію, що була підтверджена під час досліджень на тваринах та досліджень за участю добровольців.

Ципротерону ацетат конкурентно пригнічує вплив андрогенів на органи-мішені. У людей описані такі взаємопов’язані стани: пригнічення статевого потягу, зниження активності сальних залоз, вплив на ріст волосся, затримка андрогенних імпульсів росту в тканині передміхурової залози, пригнічення передчасних пубертатних процесів розвитку, так само й у кістковій тканині.

Ципротерону ацетат – сильнодіючий гестаген. Згідно з результатами тесту Кауфмана загальна доза 20-30 мг препарату вже призводить до трансформації ендометрія.

Як сильнодіючий гестаген, ципротерону ацетат має пригнічувальний вплив на центральну нервову систему. Через таку антигонадотропну дію не відбувається підвищення секреції зворотної регуляції лютеїнізуючого гормону, хоча в результаті антиандрогенної дії ципротерону ацетату андрогени витісняються рецепторами гіпоталамуса, з якими вони мають негативний зворотний зв'язок. Ще більше секреція лютеїнізуючого та фолікулостимулювального гормонів пригнічується гестагенною дією ципротерону ацетату. Внаслідок цього зменшується рівень тестостерону та естрогенів у сироватці крові. Ця антигонадотропна дія у чоловіків послаблена, оскільки пригнічувальний вплив андрогенів зменшується через антиандрогенні компоненти діючої речовини, що впливають на гіпоталамус.

У разі застосування ципротерону ацетату концентрація тестостерону та естрогенів знижується.

Не виявлено значного впливу на 17-кетостероїди та 17-кетогенні стероїди. Секреція кортизолу залишається незмінною або зниженою. Функція гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі у дорослих переважним чином залишається незмінною. Оцінка усіх результатів дає можливість зробити висновок, що реакційна здатність системи, як правило, не ушкоджена.

Після внутрішньом'язового введення ципротерону ацетат поступово вивільняється із внутрішньом'язового депо. Його максимальний рівень у сироватці становить 180±54 нг/мл і досягається через 2-3 дні. Після цього рівень гормону у сироватці знижується із кінцевим періодом напіввиведення, що дорівнює 4±1,1 доби. Повний кліренс ципротерону ацетату з сироватки становить 2,8±1,4 мл/хв/кг. Ципротерону ацетат метаболізується різними шляхами, включаючи гідроксилювання та кон'югацію. Основний метаболіт у  плазмі крові –

15b-гідроксипохідне. Метаболізм першої фази каталізується головним чином ферментом CYP3A4 цитохрому P450. Незначна частина прийнятої дози виводиться в незміненому вигляді з жовчю. Більша частина речовини екскретується у вигляді метаболітів із сечею та жовчю у співвідношенні 3:7. Ципротерону ацетат практично повністю зв’язується з альбумінами плазми. Приблизно 3,5-4 % загального рівня стероїду залишається у вільному стані. Оскільки зв’язування з білками неспецифічне, зміна рівня глобуліну, що зв’язує статеві стероїди, не впливає на фармакокінетику ципротерону ацетату. У зв’язку з тривалим періодом напіввиведення із плазми у кінцевій фазі та 7-денним інтервалом дозування при багаторазовому введенні можна очікувати кумуляцію ципротерону ацетату у сироватці. Приблизно через 5 тижнів досягається рівновага між вивільненням ципротерону ацетату з депо та його елімінацією. Абсолютна біодоступність ципротерону ацетату після внутрішньом'язової ін'єкції вважається повною. Паління не впливає на фармакокінетику ципротерону ацетату.

Основні фізико-хімічні властивості: жовта або жовто-зелена масляниста рідина зі специфічним запахом.

 

Препарат не слід змішувати з іншими лікарськими препаратами в одному шприці.

 

Термін придатності. 3 роки.

Не використовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

 

Умови зберігання. Зберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

По 3 мл в ампулі. По 3 ампули у пачці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. ПАТ «Фармак».

 

Місцезнаходження. Україна, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 63.