діюча речовина: левофлоксацин;

1 мл крапель очних містить 5 мг левофлоксацину у вигляді  левофлоксацину напівгідрату;

допоміжні речовини: бензалконію хлорид, натрію хлорид, кислота хлористоводнева концентрована, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Краплі очні.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, від  світло-жовтого до світло-зеленувато-жовтого кольору розчин, практично вільний від видимих механічних часток.

 

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються в офтальмології. Левофлоксацин. Код АТХ  S01A Е05.

 

Левофлоксацин є L-ізомером рацемічної лікарської речовини офлоксацину. Антибактеріальну дію має переважно L-ізомер офлоксацину.

Левофлоксацин  − це антибактеріальний засіб групи фторхінолонів, який пригнічує активність бактеріальних топоізомераз II типу − ДНК-гірази та топоізомерази IV. Дія левофлоксацину в грамнегативних бактеріях спрямована переважно на ДНК-гіразу, а в грампозитивних бактеріях на топоізомеразу IV.

Існують два основні механізми виникнення резистентності бактерій до левофлоксацину, а саме: зниження концентрації препарату всередині бактеріальної клітини або зміни в наборі ферментів, проти яких спрямована дія препарату. Такі зміни виникають внаслідок мутацій у хромосомальних генах, які кодують ДНК-гіразу (gyrA та gyrB) та топоізомеразу IV (parC та parE; grlA та grlB у Staphylococcus aureus). Причинами виникнення резистентності через зниження концентрації препарату всередині бактеріальної клітини є зміни поринів зовнішньої мембрани (OmpF), що зменшує можливість проникнення фторхінолонів всередину грам- негативних бактерій, або насоси, які сприяють відтоку речовин. Резистентність через відтік речовин описана у пневмококів (PmrA), стафілококів (NorA), анаеробних та грамнегативних бактерій. Нарешті, повідомляється про резистентність до хінолонів через плазму крові (яка визначається геном qnr) у Klebsiella pneumoniae та E. coli.

Можливе виникнення перехресної резистентності між фторхінолонами. Одиничні мутації у результаті не спричиняють клінічної резистентності, але множинні мутації зазвичай дійсно спричиняють клінічну резистентність до всіх лікарських засобів класу фторхінолонів. Зміни поринів зовнішньої мембрани та системи відтоку речовин можуть мати широку специфічність субстрату, бути спрямовані проти кількох класів антибактеріальних засобів і призвести до виникнення множинної резистентності.

Граничні значення MIC (мінімальної пригнічуючої концентрації), які відділяють чутливі та помірно резистентні організми від резистентних згідно з граничним значенням EUCAST (European Committee on Antimicrobial Susceptibility Testing – Європейський Комітет з Тестування Чутливості до Антимікробних Препаратів), такі:

Pseudomonas spp., Staphylococcus spp., Streptococcus A, B, C, G:

чутливі ≤ 1мг/л, резистентні > 2мг/л;

Streptococcus pneumoniae: чутливі ≤ 2 мг/л, резистентні > 2мг/л;

Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis: чутливі ≤ 1мг/л, резистентні > 1мг/л.

Решта патогенних мікроорганізмів: чутливі ≤ 1мг/л, резистентні > 2мг/л.

Поширеність набутої резистентності в окремих видів може варіювати в різних географічних точках та в часі, тому бажано мати місцеву інформацію щодо резистентності, особливо в ході лікування тяжких інфекцій. Отже, представлена інформація надає лише приблизні керівні вказівки та рекомендації щодо можливої чутливості мікроорганізмів до левофлоксацину. Якщо  поширеність резистентності на місці є такою, що застосування лікарського препарату проти, принаймні, деяких видів інфекцій є  сумнівним, у разі необхідності слід звернутися до фахівця.

У наведеній нижче таблиці представлені тільки ті види бактерій, які зазвичай спричиняють зовнішні інфекційні захворювання очей, такі як кон’юнктивіт.

Спектр антибактеріальної дії – категорії чутливості та характеристики резистентності згідно з вимогами EUCAST.

 

*       MSSA = штами Staphylococcus aureus, чутливі до метициліну.

**     MRSA = штами Staphylococcus aureus, резистентні до метициліну.

Дані з резистентності, представлені у таблиці, базуються на результатах багатоцентро­во­го наглядового дослідження (офтальмологічне дослідження) з поширеності резистентності серед ізолятів бактерій, отриманих від пацієнтів із очними інфекціями в Німеччині,                           червень – листопад 2004 року.

Мікроорганізми класифікували як чутливі до левофлоксацину на підставі чутливості, визначеної in vitro, та концентрацій у плазмі крові після системної терапії. При місцевому застосуванні були досягнуті більш високі максимальні концентрації, ніж у плазмі крові. Проте невідомо, чи може кінетика препарату після місцевого закапування в око змінити антибактеріальну дію левофлоксацину і яким чином.

Фармакодинамічні властивості однакові у дорослих та дітей віком від 1 року.

Після закапування в очі левофлоксацин  добре зберігається у слізній плівці.

Концентрацію левофлоксацину в плазмі крові вимірювали у 15 здорових дорослих добровольців у різні моменти часу впродовж 15-денного курсу лікування препаратом. Середня концентрація левофлоксацину в плазмі крові через 1 годину після застосування  дози варіювала від 0,86 нг/мл у день 1-й до 2,05 нг/мл у день 15-й. Найвища максимальна концентрація левофлоксацину − 2,25 нг/мл − була зафіксована у день 4-й після 2 днів застосування  дози кожні 2 години (загалом 8 доз на добу). Максимальні концентрації левофлоксацину збільшилися від 0,94 нг/мл у день 1-й до 2,15 нг/мл у день 15-й, що у 1000 разів менше, ніж концентрації, про які повідомлялося після застосування стандартних пероральних доз левофлоксацину.

Концентрації левофлоксацину в плазмі крові, що були досягнуті після застосування препарату в уражене око, невідомі.

 

Місцеве лікування зовнішніх бактеріальних очних інфекцій у пацієнтів від 1 року, спричинених мікроорганізмами, чутливими до левофлоксацину.

 

Гіперчутливість до активної речовини левофлоксацину, підвищена чутливість до інших хінолонів, або до будь-якого з компонентів препарату.

Пацієнти віком до 1 року.

 

Не проводилися спеціальні дослідження щодо взаємодії цього препарату з іншими ліками.

Тим не менш, системне застосування деяких хінолонів, продемонструвало збільшення плазмової концентрації теофіліну, інтрерферування метаболізму кофеїну,  посилювання  впливу перорального антикоагулянту варфарину і його похідних, а також асоціювався з  тимчасовим збільшенням  креатиніну в сироватці крові у пацієнтів, які одночасно отримують системний циклоспорин.

Оскільки максимальні концентрації левофлоксацину в плазмі крові після закапування в очі щонайменше у 1000 разів менші за ті, що спостерігалися після стандартних пероральних доз, тому взаємодії, зазначені для системного застосування, навряд чи будуть клінічно значущими при застосуванні очних крапель Офтаквікс^®.

При паралельному застосуванні різних місцевих очних лікарських засобів інтервал між закапуваннями має становити щонайменше 15 хвилин.

Ніякі дослідження щодо взаємодії лікарських препаратів не проводилися.

 

Препарат не можна вводити під кон’юнктиву. Розчин не слід вводити безпосередньо у передній відділ ока.

Системні фторхінолони пов’язані з серьойзними та інколи  зі смертельним результатом алергічними (анафілактичними) реакціями, навіть після застосування однократної дози.

Деякі реакції супроводжувались серцево-судинною недостатністю, втратою свідомості, ангіоневротичним набряком (у тому числі гортані, глотки або набряком обличчя), обструкції дихальних шляхів, диспное, кропив’янкою та свербежем.

При появі алергічної реакції на левофлоксацин, застосування препарату слід припинити.

Як і у випадку з протиінфекційними лікарськими засобами, тривале застосування може призвести в результаті до надмірного розмноження нечутливих мікроорганізмів, у тому числі грибів. При погіршенні стану пацієнта через інфекцію або відсутності клінічного покращення впродовж відповідного періоду часу, слід припинити застосування препарату та розпочати альтеративний метод лікування.

За клінічними показаннями хворого слід провести обстеження з використанням збільшувальних приладів, таких як, наприклад, біомікроскопія із застосуванням щілинної лампи та, при потребі, фарбування флуоресцеїном.

Немає необхідності коригувати дозу для пацієнтів літнього віку.

Пацієнтам із бактеріальною зовнішньою очною інфекцією не слід носити контактні лінзи. Очні краплі  містять консервант бензалконію хлорид,  що може спричинити подразнення очей.

 

Немає достатніх даних про використання левофлоксацину у вагітних жінок. Дослідження на тваринах не свідчать про прямий або непрямий шкідливий вплив на репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Очні краплі Офтаквікс^® 5 мг/мл слід використовувати в період вагітності тільки, якщо очікувана користь для матері виправдовує потенційний ризик для плода.

Левофлоксацин проникає у материнське молоко. Однак не передбачається ніякого впливу на дитину, що знаходиться на грудному годуванні, при терапевтичних дозах препарату Офтаквікс^®. Очні краплі Офтаквікс^® слід використовувати в період годування груддю тільки, якщо очікувана користь для матері виправдовує потенційний ризик для немовляти.

Левофлоксацин не спричиняв зниження здатності до запліднення щурів при експозиціях, що значно перевищують максимальний вплив на людину після офтальмологічного застосування.

 

Офтаквікс^® чинить незначний вплив на здатність керувати транспортним засобом і використовувати різні механізми.

Якщо спостерігається будь-який тимчасовий вплив на зір, пацієнту необхідно зачекати, доки зір проясниться, перед тим, як керувати автомобілем або використовувати механізми.

 

По 1-2 краплі в уражене(-ні) око (очі) кожні 2 години  до 8 разів на добу, відразу після пробудження впродовж перших 2 днів, потім  −  4 рази на добу з 3-го по 5-й день.

Для запобігання забрудненню кінчика піпетки та розчину, кінчик піпетки не повинен контактувати з повіками або оточуючими ділянками ока.

Тривалість лікування залежить від тяжкості розладу, а також від клінічного та бактеріологічного перебігу хвороби. Зазвичай термін лікування становить 5 днів.

При паралельному застосуванні різних місцевих очних лікарських засобів, інтервал між закапуваннями має становити щонайменше 15 хвилин.

Безпека й ефективність лікування виразки рогівки та офтальмії новонароджених не встановлені.

Офтальмологічне застосування.

Дози препарату для таких пацієнтів подібні тим, що застосовуються для дорослих і дітей віком від  1 року.

Безпека та ефективність препарату Офтаквікс у дітей віком від 1 року встановлені.

Безпека та ефективність препарату Офтаквікс^® у дітей віком до 1 року ще не встановлені. Немає відповідних даних.

 

Загальна кількість левофлоксацину у флаконі очних крапель занадто мала, щоб спричинити токсичні ефекти після випадкового перорального застосування. Якщо необхідно, пацієнта слід клінічно обстежити та вжити підтримуючих заходів. Після місцевого передозування препарату очі необхідно промити чистою водою кімнатної температури.

Вживання заходів у випадку передозування подібне до тих, що вживаються у дорослих і дітей віком від 1 року.

 

Приблизно у 10 % пацієнтів можна очікувати побічні реакції. Ці реакції зазвичай слабкі або помірні, є тимчасовими, в основному обмежуються ділянкою ока.

Оскільки препарат містить бензалконію хлорид, активна речовина цього консерванту може спричинити контактну екзему та/або подразнення.

Нижче наведені побічні реакції визначені, як точно, ймовірно або можливо пов’язані з лікуванням, про які повідомлялося у ході  клінічних досліджень та післяреєстраційного нагляду.

Рідкісні (>1/10000, <1/1000): екстраокулярні очні алергічні реакції, у тому числі висипання на шкірі.

Дуже рідкісні (< 1/10000), невідомі (не можна оцінити виходячи з існуючих даних): анафілаксія.

Непоширені (>1/1000, <1/100): головний біль.

Поширені (>1/100, <1/10): печіння в очах, послаблення зору та поява тяжів слизу.

Непоширені (>1/1000, <1/100): матування повік, хемоз, папілярна реакція кон’юнктиви, набряк повік, дискомфорт в очах, відчуття стороннього тіла, свербіж в очах, біль в очах, кон’юнктивальна інфекція, кон’юнктивальні фолікули, сухість очей, еритема повік та фотофобія.

Відкладення на рогівці у ході клінічних досліджень не спостерігалися.

Непоширені (>1/1000, <1/100): риніт, фарінгіт.

Дуже рідкісні (<1/10000), невідомі (не можна оцінити виходячи з існуючих даних): набряк гортані.

Порушення  загального характеру та стани, пов’язані з місцем введення

Дуже рідкісні (<1/10000), невідомі (не можна оцінити виходячи з існуючих даних): лихоманка.

 

Частоту, тип і тяжкість побічних реакцій у дітей можна очікувати подібними до тих, що виникають у дорослих.

 

3 роки.

Відкритий флакон слід використати впродовж 1 місяця.

 

 

 

 

За рецептом.

 

Сантен АТ/ Santen Oy.