Личный кабинет
ПЕНИЦИЛЛИН G НАТРИЕВАЯ СОЛЬ САНДОЗ порошок для приготовления ин. р-ра 1000000 МЕ фл. №1
rx
Код товара: 70355
Производитель: Sandoz (Австрия)
35,00 грн
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
- Настоятельно просим до поездки в аптеку уточнять наличие, цену и срок годности в интересующей Вас аптеке.
- Внешний вид товара в аптеке может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Похожие товары
ІНСТРУКЦІЯ
для застосування засобу
ПЕНІЦИЛІН G НАТРІЄВА СІЛЬ САНДОЗ порошок для приготування ін. р-ра 1000000 МЕ
ОПИС
Склад
1 флакон містить бензилпеніциліну натрієвої солі 1000000МЕ.
1 флакон містить бензилпеніциліну натрієвої солі 1000000МЕ.
Лікарська форма - Порошок для приготування розчину для ін'єкцій.
Фармакологічна група: Бета-лактамні антибіотики. Пеніциліни, чутливі до дії бета-лактамаз. Код АТС J01C E01.
Фармакологічна група: Бета-лактамні антибіотики. Пеніциліни, чутливі до дії бета-лактамаз. Код АТС J01C E01.
Свідчення
Інфекційні захворювання, викликані пенициллинчувствительными мікроорганізмами: сепсис, ранові інфекції та інфекції шкіри, дифтерія (як додаток до антитоксину), пневмонія, емпієма, еризипелоїд, перикардит, бактеріальний ендокардит, медіастеніт, перитоніт, менінгіт, абсцеси мозку, артрит, остеомієліт, інфекції статевих шляхів , спричинені фузобактеріями, а також при специфічних інфекціях сибірка, інфекції, спричинені клостридиями, включаючи правець, лістеріоз, пастерельоз, пропасницю, спричинену укусами щурів, фузоспирохетоз, актіномікоз; лікування ускладнень, спричинених гонореєю та сифілісом, бореліоз Лайма після першої стадії захворювання.
Інфекційні захворювання, викликані пенициллинчувствительными мікроорганізмами: сепсис, ранові інфекції та інфекції шкіри, дифтерія (як додаток до антитоксину), пневмонія, емпієма, еризипелоїд, перикардит, бактеріальний ендокардит, медіастеніт, перитоніт, менінгіт, абсцеси мозку, артрит, остеомієліт, інфекції статевих шляхів , спричинені фузобактеріями, а також при специфічних інфекціях сибірка, інфекції, спричинені клостридиями, включаючи правець, лістеріоз, пастерельоз, пропасницю, спричинену укусами щурів, фузоспирохетоз, актіномікоз; лікування ускладнень, спричинених гонореєю та сифілісом, бореліоз Лайма після першої стадії захворювання.
Протипоказання
Гіперчутливість до бета-лактамних антибіотиків (пеніцилінів та цефалоспоринів). Новонароджені, матері яких мають підвищену чутливість до антибіотиків групи пеніциліну. Епілепсія (при интралюмбальном введенні). Тяжкі алергічні реакції і бронхіальна астма в анамнезі.
Гіперчутливість до бета-лактамних антибіотиків (пеніцилінів та цефалоспоринів). Новонароджені, матері яких мають підвищену чутливість до антибіотиків групи пеніциліну. Епілепсія (при интралюмбальном введенні). Тяжкі алергічні реакції і бронхіальна астма в анамнезі.
Спосіб застосування та дози
Перед введенням необхідно зібрати у пацієнта анамнез переносимості препарату і провести попередню внутрішньошкірну пробу на його переносимість.
Для приготування розчину використовують тільки воду для ін'єкцій.
Як правило, призначають 30000 МО (= 0030000 МО) / кг маси тіла на добу. Кількість введень - 2-6 разів на добу, залежно від призначеної дози.
Перед введенням необхідно зібрати у пацієнта анамнез переносимості препарату і провести попередню внутрішньошкірну пробу на його переносимість.
Для приготування розчину використовують тільки воду для ін'єкцій.
Як правило, призначають 30000 МО (= 0030000 МО) / кг маси тіла на добу. Кількість введень - 2-6 разів на добу, залежно від призначеної дози.
Спеціальні рекомендації з дозування:
При стрептококових інфекціях з метою запобігання ускладнень слід застосовувати препарат щонайменше 10 днів;
бактеріальний ендокардит: призначають 10-80 млн МО / добу (в комбінації з аміноглікозидами);
менінгіт добові дози не повинні перевищувати 20-30 млн МО для дорослих та 12 млн МО для дітей, щоб запобігти судоми і реакції Яриша-Герксгеймера.
При тяжких клінічних станах першу дозу слід розтягнути у часі, починаючи з ¼ індивідуально призначеної разової дози, та вводити повільно, уважно спостерігаючи за пацієнтом:
отруєння блідою поганкою: звичайна доза 0,5-10 млн МО / кг / добу;
бореліоз Лайма: 20-30 млн МО на добу внутрішньовенно дорослим і 0500000 МО / кг / добу дітям, розподілені на 2-3 дози протягом 14 днів.
Препарат можна застосовувати:
внутрішньоплеврально в дозах до 0200000 МО (5000 МО / мл розчинника);
внутрішньосуглобово в дозах до 0100000 МО (25000 МО / мл розчинника);
інтралюмбально в дозах, не більше 10 000-20 000 МО для дорослих та 8000 МО для дітей 6-12 років, 5000 МО дітей 1-6 років і 2500 МО новонародженим. Стерильний розчин (концентрація не вище 1000 МО / мл розчинника) підігріти до температури тіла і вводити повільно (1 мл / хв) після видалення відповідної кількості спинномозкової рідини. При интралюмбальном введенні доза є доповненням до системного лікування, тому добову дозу бензилпеніциліну для системного введення (внутрішньовенно або внутрішньом'язово) необхідно відповідно зменшити.
Дозування при порушенні функції нирок
У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок разові дози та інтервали між ними повинні бути встановлені у відповідності з показниками кліренсу креатиніну.
Для дітей з нирковою недостатністю дозу слід встановлювати, враховуючи масу тіла хворого.
При стрептококових інфекціях з метою запобігання ускладнень слід застосовувати препарат щонайменше 10 днів;
бактеріальний ендокардит: призначають 10-80 млн МО / добу (в комбінації з аміноглікозидами);
менінгіт добові дози не повинні перевищувати 20-30 млн МО для дорослих та 12 млн МО для дітей, щоб запобігти судоми і реакції Яриша-Герксгеймера.
При тяжких клінічних станах першу дозу слід розтягнути у часі, починаючи з ¼ індивідуально призначеної разової дози, та вводити повільно, уважно спостерігаючи за пацієнтом:
отруєння блідою поганкою: звичайна доза 0,5-10 млн МО / кг / добу;
бореліоз Лайма: 20-30 млн МО на добу внутрішньовенно дорослим і 0500000 МО / кг / добу дітям, розподілені на 2-3 дози протягом 14 днів.
Препарат можна застосовувати:
внутрішньоплеврально в дозах до 0200000 МО (5000 МО / мл розчинника);
внутрішньосуглобово в дозах до 0100000 МО (25000 МО / мл розчинника);
інтралюмбально в дозах, не більше 10 000-20 000 МО для дорослих та 8000 МО для дітей 6-12 років, 5000 МО дітей 1-6 років і 2500 МО новонародженим. Стерильний розчин (концентрація не вище 1000 МО / мл розчинника) підігріти до температури тіла і вводити повільно (1 мл / хв) після видалення відповідної кількості спинномозкової рідини. При интралюмбальном введенні доза є доповненням до системного лікування, тому добову дозу бензилпеніциліну для системного введення (внутрішньовенно або внутрішньом'язово) необхідно відповідно зменшити.
Дозування при порушенні функції нирок
У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок разові дози та інтервали між ними повинні бути встановлені у відповідності з показниками кліренсу креатиніну.
Для дітей з нирковою недостатністю дозу слід встановлювати, враховуючи масу тіла хворого.
Спосіб застосування:
Препарат вводити (в/в) у вигляді ін'єкцій або короткочасних інфузій та внутрішньом'язово (в/м).
Препарат вводити (в/в) у вигляді ін'єкцій або короткочасних інфузій та внутрішньом'язово (в/м).
Для приготування розчину для в/в ін'єкцій розчинити у 10 мл води для ін'єкцій не більше 10 млн МО бензилпеніциліну. При в / м введенні загальний об'єм рідини, що вводиться, не повинна перевищувати 5 мл на одне місце ін'єкції. При повторних ін'єкціях місця введення препарату слід міняти. Вищі дози вводять в/в крапельно.
Для приготування інфузійного розчину 10-20 млн МО бензилпеніциліну розчиняють відповідно в 100 або 200 мл води для ін'єкцій; при вказаних співвідношеннях отримують розчин близький до ізотонічного.
Не рекомендується використовувати розчин Рінгера лактат або інші розчини, що містять натрій, щоб запобігти розвитку електролітного дисбалансу. Проводити інфузію протягом 15-30 хв.
Побічні реакції
Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, <1/10), нечасто (≥ 1/1000, <1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (<1/10000), в тому числі окремі повідомлення.
З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко - еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія. Крім того, можливі гемолітична анемія, порушення згортання крові і позитивний результат при проведенні тесту Кумбса.
З боку імунної системи: рідко - алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, контактний дерматит, пропасниця, біль у суглобах, анафілактичні або анафілактоїдні реакції (астма, тромбоцитопенічна пурпура, симптоми з боку шлунково-кишкового тракту) .
З боку нервової системи: рідко - при інфузії високої дози (дорослим понад 20 млн МО) особливо високий ризик виникнення судом у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок, епілепсією, менінгіт, набряком головного мозку або при використанні апарату для екстракорпорального кровообігу; нейротоксичні реакції, включаючи гіперрефлексія, міоклонічні посмикування; кома, симптоми менінгізму, парестезії.
Порушення метаболізму та розлади харчування: рідко - порушення балансу електролітів, яке можливо при швидкому введенні дози понад 10 млн МО, підвищення рівня азоту в сироватці крові.
З боку травного тракту: рідко - стоматит, глосит, забарвлення язика у чорний колір, нудота, блювання, діарея.
З боку травної системи: дуже рідко - гепатит, застій жовчі.
З боку нирок та сечовидільної системи: рідко - інтерстиціальний нефрит, нефропатія (при в / в введенні дози понад 10 млн МО), альбумінурія, циліндрурія та гематурія. Олігурія або анурія, як правило, проходять через 48 годин після відміни терапії. Діурез може бути відновлений після застосування 10% розчину маніту.
Інші: реакції в місці введення; при в / в введенні можливий розвиток флебіту або тромбофлебіту; тяжкі місцеві реакції при в / м введенні немовлятам; тривале застосування антибіотиків може призвести до розвитку вторинних суперінфекцій, спричинених резистентними мікроорганізмами; кандидоз при лікуванні сифілісу або інших інфекційних захворювань, збудником яких є спірохети (хвороба Лайма, поворотний тиф), процес лізису бактерій може викликати реакції Яриша-Герксгеймера з наступними симптомами: озноб, міалгія, головний біль, тахікардія, вазодилатація з коливанням артеріального тиску; реакції гіперчутливості (свербіж, ларингоспазм, бронхоспазм, гіпотензія, васкулярний колапс); сироваткова хвороба (включаючи такі прояви, як лихоманка, слабкість, артралгія, біль у животі, висип); високі дози можуть призвести до розвитку серцевої недостатності.
Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, <1/10), нечасто (≥ 1/1000, <1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (<1/10000), в тому числі окремі повідомлення.
З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко - еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія. Крім того, можливі гемолітична анемія, порушення згортання крові і позитивний результат при проведенні тесту Кумбса.
З боку імунної системи: рідко - алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, контактний дерматит, пропасниця, біль у суглобах, анафілактичні або анафілактоїдні реакції (астма, тромбоцитопенічна пурпура, симптоми з боку шлунково-кишкового тракту) .
З боку нервової системи: рідко - при інфузії високої дози (дорослим понад 20 млн МО) особливо високий ризик виникнення судом у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок, епілепсією, менінгіт, набряком головного мозку або при використанні апарату для екстракорпорального кровообігу; нейротоксичні реакції, включаючи гіперрефлексія, міоклонічні посмикування; кома, симптоми менінгізму, парестезії.
Порушення метаболізму та розлади харчування: рідко - порушення балансу електролітів, яке можливо при швидкому введенні дози понад 10 млн МО, підвищення рівня азоту в сироватці крові.
З боку травного тракту: рідко - стоматит, глосит, забарвлення язика у чорний колір, нудота, блювання, діарея.
З боку травної системи: дуже рідко - гепатит, застій жовчі.
З боку нирок та сечовидільної системи: рідко - інтерстиціальний нефрит, нефропатія (при в / в введенні дози понад 10 млн МО), альбумінурія, циліндрурія та гематурія. Олігурія або анурія, як правило, проходять через 48 годин після відміни терапії. Діурез може бути відновлений після застосування 10% розчину маніту.
Інші: реакції в місці введення; при в / в введенні можливий розвиток флебіту або тромбофлебіту; тяжкі місцеві реакції при в / м введенні немовлятам; тривале застосування антибіотиків може призвести до розвитку вторинних суперінфекцій, спричинених резистентними мікроорганізмами; кандидоз при лікуванні сифілісу або інших інфекційних захворювань, збудником яких є спірохети (хвороба Лайма, поворотний тиф), процес лізису бактерій може викликати реакції Яриша-Герксгеймера з наступними симптомами: озноб, міалгія, головний біль, тахікардія, вазодилатація з коливанням артеріального тиску; реакції гіперчутливості (свербіж, ларингоспазм, бронхоспазм, гіпотензія, васкулярний колапс); сироваткова хвороба (включаючи такі прояви, як лихоманка, слабкість, артралгія, біль у животі, висип); високі дози можуть призвести до розвитку серцевої недостатності.
Передозування
Симптоми передозування значною мірою відповідають характеру побічних ефектів. Можливі шлунково-кишкові розлади та порушення водно-електролітного балансу.
Симптоми передозування значною мірою відповідають характеру побічних ефектів. Можливі шлунково-кишкові розлади та порушення водно-електролітного балансу.
Лікування: специфічний антидот відсутній. Лікування включає гемодіаліз, промивання шлунка та симптоматичну терапію; особливу увагу слід приділяти водно-електролітного балансу.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Бензилпеніцилін проникає через плацентарний бар'єр і його концентрації в плазмі крові плода через 1-2 години після введення відповідає концентрації у сироватці крові матері. Наявні дані щодо застосування препарату у період вагітності свідчать про відсутність негативного впливу на плід / новонародженого. Препарат можна застосовувати в період вагітності після ретельної оцінки співвідношення користь / ризик.
Бензилпеніцилін проникає через плацентарний бар'єр і його концентрації в плазмі крові плода через 1-2 години після введення відповідає концентрації у сироватці крові матері. Наявні дані щодо застосування препарату у період вагітності свідчать про відсутність негативного впливу на плід / новонародженого. Препарат можна застосовувати в період вагітності після ретельної оцінки співвідношення користь / ризик.
Бензилпеніцилін проникає у незначній кількості у грудне молоко, тому не можна виключити ризик розвитку гіперчутливості у дитини, яка знаходиться на грудному вигодовуванні. Застосування препарату в цей період можливе тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.
Діти
Призначають дітям від народження. З особливою обережністю слід застосовувати препарат дітям віком до 2 років.
Призначають дітям від народження. З особливою обережністю слід застосовувати препарат дітям віком до 2 років.
Особливості застосування
Перед початком лікування необхідно зробити попередній тест на можливість виникнення реакції гіперчутливості на пеніциліни і цефалоспорини. У хворих з гіперчутливістю до цефалоспоринів слід враховувати можливість перехресної алергії.
Тяжкі та іноді летальні випадки гіперчутливості (анафілактична реакція) спостерігалися у хворих, які перебували на пеніциліновій терапії. Такі реакції виникають частіше у пацієнтів із відомими тяжкими алергічними реакціями в анамнезі. Лікування препаратом необхідно припинити та замінити іншим відповідним лікуванням. Може бути необхідним лікування симптомів анафілактичної реакції, наприклад, негайне введення адреналіну, стероїдів (внутрішньовенно) та невідкладна терапія дихальної недостатності.
З особливою обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам з сінної лихоманкою, кропив'янкою та іншими алергічними захворюваннями.
Пеніцилін не рекомендується застосовувати для лікування хворих з гострим лімфолейкозом або інфекційним мононуклеозом через підвищений ризик еритематозних висипань на шкірі.
Слід мати на увазі, що у хворих на діабет може бути знижене всмоктування діючої речовини із внутрішньом'язових депо.
Пацієнтам, які приймають препарат у високих дозах більше 5 днів, слід контролювати електролітний баланс, формулу крові та функцію нирок.
При важких розладах функції нирок великі дози пеніциліну можуть викликати церебральні порушення, судоми, кому.
Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату немовлятам, пацієнтам з тяжкою кардіопатію, гіповолемією, епілепсією, порушеннями функції нирок і печінки.
При в / в введенні препарату у високих дозах (більше 10 млн МО / добу) місця введення слід міняти кожні 2 дні, щоб запобігти розвиток суперінфекції і тромбофлебіту.
При введенні препарату немовлятам можливий розвиток серйозних місцевих реакцій, тому перевагу слід віддавати внутрішньовенному введенню.
Тривале застосування препарату може призвести до розвитку колонізації стійких мікроорганізмів або дріжджів. Можливе виникнення суперінфекції, що потребує ретельного спостереження за такими пацієнтами.
При виникненні тяжкої діареї, характерної для псевдомембранозного коліту (у більшості випадків спричиненого Clostridium difficile), рекомендується припинити застосування препарату і вжити відповідних заходів. Застосування засобів, що пригнічують перистальтику, протипоказані.
При лікуванні венеричних захворювань з підозрою на сифіліс перед початком терапії та протягом 4 місяців після її завершення необхідно провести серологічні дослідження.
Для придушення або полегшення реакції Яриша-Герксгеймера при першому застосуванні препарату вводять 50 мг преднізолону або його еквівалент. У хворих на сифіліс у стадії, що проявляється ураженням серцево-судинної системи, кровоносних судин та мозкових оболонок, реакції Яриша-Герксгеймера можна запобігти шляхом застосування преднізолону по 50 мг на добу або еквівалентного стероїду протягом 1-2 тижнів.
Свіжоприготовлені розчини для ін'єкцій або інфузій необхідно використати негайно. Навіть при зберіганні в холодильнику водні розчини натрієвої солі бензилпеніциліну розпадаються до утворення продуктів розпаду і метаболітів.
Перед початком лікування необхідно зробити попередній тест на можливість виникнення реакції гіперчутливості на пеніциліни і цефалоспорини. У хворих з гіперчутливістю до цефалоспоринів слід враховувати можливість перехресної алергії.
Тяжкі та іноді летальні випадки гіперчутливості (анафілактична реакція) спостерігалися у хворих, які перебували на пеніциліновій терапії. Такі реакції виникають частіше у пацієнтів із відомими тяжкими алергічними реакціями в анамнезі. Лікування препаратом необхідно припинити та замінити іншим відповідним лікуванням. Може бути необхідним лікування симптомів анафілактичної реакції, наприклад, негайне введення адреналіну, стероїдів (внутрішньовенно) та невідкладна терапія дихальної недостатності.
З особливою обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам з сінної лихоманкою, кропив'янкою та іншими алергічними захворюваннями.
Пеніцилін не рекомендується застосовувати для лікування хворих з гострим лімфолейкозом або інфекційним мононуклеозом через підвищений ризик еритематозних висипань на шкірі.
Слід мати на увазі, що у хворих на діабет може бути знижене всмоктування діючої речовини із внутрішньом'язових депо.
Пацієнтам, які приймають препарат у високих дозах більше 5 днів, слід контролювати електролітний баланс, формулу крові та функцію нирок.
При важких розладах функції нирок великі дози пеніциліну можуть викликати церебральні порушення, судоми, кому.
Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату немовлятам, пацієнтам з тяжкою кардіопатію, гіповолемією, епілепсією, порушеннями функції нирок і печінки.
При в / в введенні препарату у високих дозах (більше 10 млн МО / добу) місця введення слід міняти кожні 2 дні, щоб запобігти розвиток суперінфекції і тромбофлебіту.
При введенні препарату немовлятам можливий розвиток серйозних місцевих реакцій, тому перевагу слід віддавати внутрішньовенному введенню.
Тривале застосування препарату може призвести до розвитку колонізації стійких мікроорганізмів або дріжджів. Можливе виникнення суперінфекції, що потребує ретельного спостереження за такими пацієнтами.
При виникненні тяжкої діареї, характерної для псевдомембранозного коліту (у більшості випадків спричиненого Clostridium difficile), рекомендується припинити застосування препарату і вжити відповідних заходів. Застосування засобів, що пригнічують перистальтику, протипоказані.
При лікуванні венеричних захворювань з підозрою на сифіліс перед початком терапії та протягом 4 місяців після її завершення необхідно провести серологічні дослідження.
Для придушення або полегшення реакції Яриша-Герксгеймера при першому застосуванні препарату вводять 50 мг преднізолону або його еквівалент. У хворих на сифіліс у стадії, що проявляється ураженням серцево-судинної системи, кровоносних судин та мозкових оболонок, реакції Яриша-Герксгеймера можна запобігти шляхом застосування преднізолону по 50 мг на добу або еквівалентного стероїду протягом 1-2 тижнів.
Свіжоприготовлені розчини для ін'єкцій або інфузій необхідно використати негайно. Навіть при зберіганні в холодильнику водні розчини натрієвої солі бензилпеніциліну розпадаються до утворення продуктів розпаду і метаболітів.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Негативного впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами не спостерігалося.
Негативного впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами не спостерігалося.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
Пеніцилінові препарати, які мають бактерицидну дію, не слід застосовувати у поєднанні з бактеріостатичними антибіотиками. Комбінація з іншими антибіотиками доцільна лише тоді, коли можна очікувати синергічної дії або будь-якого додаткового ефекту. Окремі компоненти терапевтичної комбінації повинні призначатися в повній дозі (доза більш токсичного компонента може бути зменшена, якщо показано синергічна дія).
До бактерицидних антибіотиків, що застосовуються в комбінації з препаратом, що належать изоксазолилпеницилины, наприклад, флуклоксацилин і інші бета-лактамні антибіотики вузького спектру дії, аминопенициллин, аміноглікозиди. Їх слід вводити шляхом повільної в / в ін'єкції до введення бензилпеніциліну. Якщо можливо, аміноглікозиди слід вводити в / м окремо.
Слід мати на увазі можливість конкурентного інгібування процесу виведення з організму при одночасному застосуванні бензилпеніциліну з протизапальними, протиревматичними та жарознижувальними засобами (індометацином, фенілбутазоном, саліцилатами у високих дозах).
Аспірин, пробенецид, тіазидні діуретики, фуросемід, етакринова кислота, збільшують період напіввиведення бензилпеніциліну, підвищуючи його концентрацію в плазмі крові, внаслідок чого зростає ризик розвитку його токсичної дії шляхом впливу на канальцеву секрецію нирок.
Алопуринол підвищує ризик розвитку алергічних реакцій (шкірні висипання).
Застосування бензилпеніциліну може в деяких випадках стати причиною зниження ефективності пероральних контрацептивів.
Для запобігання небажаним хімічним реакціям не слід змішувати в одній ємності два препарати для ін'єкції або інфузії, а також застосовувати розчини, що містять глюкозу.
Препарат несумісний з іонами металів, особливо міді, ртуті, цинку та цинкових сполук, які можуть входити до складу гумових пробок інфузійних флаконів. Речовини з окислювальними та відновлювальними властивостями, спирт, гліцерин, макроголы та інші гідроксильні сполуки можуть також інактивувати його. У слаболужних розчинах препарат швидко інактивується цистеїном та іншими аминотиолов сполуками. Симпатоміметичні аміни також несумісні з бензилпеніциліном.
Препарат не слід застосовувати в розчині глюкози. Уникати одночасного застосування з хлорамфеніколом, еритроміцином, тетрацикліном, сульфаніламідами.
При одночасному застосуванні з метотрексатом зменшується екскреція останнього та збільшується ризик його токсичності.
Пеніцилінові препарати, які мають бактерицидну дію, не слід застосовувати у поєднанні з бактеріостатичними антибіотиками. Комбінація з іншими антибіотиками доцільна лише тоді, коли можна очікувати синергічної дії або будь-якого додаткового ефекту. Окремі компоненти терапевтичної комбінації повинні призначатися в повній дозі (доза більш токсичного компонента може бути зменшена, якщо показано синергічна дія).
До бактерицидних антибіотиків, що застосовуються в комбінації з препаратом, що належать изоксазолилпеницилины, наприклад, флуклоксацилин і інші бета-лактамні антибіотики вузького спектру дії, аминопенициллин, аміноглікозиди. Їх слід вводити шляхом повільної в / в ін'єкції до введення бензилпеніциліну. Якщо можливо, аміноглікозиди слід вводити в / м окремо.
Слід мати на увазі можливість конкурентного інгібування процесу виведення з організму при одночасному застосуванні бензилпеніциліну з протизапальними, протиревматичними та жарознижувальними засобами (індометацином, фенілбутазоном, саліцилатами у високих дозах).
Аспірин, пробенецид, тіазидні діуретики, фуросемід, етакринова кислота, збільшують період напіввиведення бензилпеніциліну, підвищуючи його концентрацію в плазмі крові, внаслідок чого зростає ризик розвитку його токсичної дії шляхом впливу на канальцеву секрецію нирок.
Алопуринол підвищує ризик розвитку алергічних реакцій (шкірні висипання).
Застосування бензилпеніциліну може в деяких випадках стати причиною зниження ефективності пероральних контрацептивів.
Для запобігання небажаним хімічним реакціям не слід змішувати в одній ємності два препарати для ін'єкції або інфузії, а також застосовувати розчини, що містять глюкозу.
Препарат несумісний з іонами металів, особливо міді, ртуті, цинку та цинкових сполук, які можуть входити до складу гумових пробок інфузійних флаконів. Речовини з окислювальними та відновлювальними властивостями, спирт, гліцерин, макроголы та інші гідроксильні сполуки можуть також інактивувати його. У слаболужних розчинах препарат швидко інактивується цистеїном та іншими аминотиолов сполуками. Симпатоміметичні аміни також несумісні з бензилпеніциліном.
Препарат не слід застосовувати в розчині глюкози. Уникати одночасного застосування з хлорамфеніколом, еритроміцином, тетрацикліном, сульфаніламідами.
При одночасному застосуванні з метотрексатом зменшується екскреція останнього та збільшується ризик його токсичності.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка. Пеніцилін G натрієва сіль є водорозчинним бензилпеніциліном, який чинить бактерицидну дію на чутливі мікроорганізми шляхом пригнічення біосинтезу клітинної стінки. Спектр дії бензилпеніциліну поширюється на стрептококи груп А, В, С, G, H, L та М, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, ентерококи, пеницилиназонепродукуючи штами стафілококів, а також Neisseriae, коринебактерії, Bacillus anthracis, актиноміцети, Pasteurella multocida, різновиди спірохет, наприклад Leptospira, Тгеропема, Borrelia та інші спірохети, а також численні мікроорганізми (пептококи, пептострептококи, фузобактерії, клостридії). У високих концентраціях препарат також активний відносно інших грамнегативних мікроорганізмів, наприклад, Escherichia coli, Proteus mirabilis, сальмонел, шигел, Enterobacter aerogenes та Alcaligenes faecalis.
Фармакодинаміка. Пеніцилін G натрієва сіль є водорозчинним бензилпеніциліном, який чинить бактерицидну дію на чутливі мікроорганізми шляхом пригнічення біосинтезу клітинної стінки. Спектр дії бензилпеніциліну поширюється на стрептококи груп А, В, С, G, H, L та М, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, ентерококи, пеницилиназонепродукуючи штами стафілококів, а також Neisseriae, коринебактерії, Bacillus anthracis, актиноміцети, Pasteurella multocida, різновиди спірохет, наприклад Leptospira, Тгеропема, Borrelia та інші спірохети, а також численні мікроорганізми (пептококи, пептострептококи, фузобактерії, клостридії). У високих концентраціях препарат також активний відносно інших грамнегативних мікроорганізмів, наприклад, Escherichia coli, Proteus mirabilis, сальмонел, шигел, Enterobacter aerogenes та Alcaligenes faecalis.
При інфекціях, викликаних стафілококами, ентерококи, Е. coli або E. aerogenes, рекомендується проводити бактеріологічні дослідження, включаючи тести на чутливість.
Продукція пеніцилінази (наприклад стафілококами) спричиняє резистентність.
Фармакокінетика. Після застосування пеніциліну у високих дозах терапевтичні концентрації досягаються також у важкодоступні тканинах, таких як клапани серця, кістки та ліквор. Максимальні рівні у плазмі крові 150-200 МО / мл досягається через 15-30 хв після введення 10 млн МО. Після короткочасних інфузій (30 хв) рівні можуть досягати максимуму в 500 МО / мл Зв'язування з білками плазми крові становить приблизно 55% загальної дози. Більша частина введеної дози (50-80%) виділяється нирками в незміненому вигляді (85-95%). Виведення активної речовини з жовчю обмежується незначною частиною дози (близько 5%).
Оскільки функції нирок і печінки у недоношених дітей і немовлят ще нерозвинені, період напіввиведення з сироватки крові становить приблизно 3 години (і більше). Тому інтервал між прийомом доз повинно бути не менше 8-12 годин (залежно від ступеня зрілості органу). Висновок також може бути сповільнено у пацієнтів літнього віку.
Для збільшення інтервалу між дозами препарат можна комбінувати з препаратами пеніциліну, що утворюють депо.
Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або майже білого кольору.
Несумісність
Порошок слід розводити у воді для ін'єкцій.
Порошок слід розводити у воді для ін'єкцій.
Не змішувати з іншими ін'єкційними розчинами, що містять циметидин, цитарабін, хлорпромазин, допамін, гепарин, гидроксизин, лактат, лінкоміцин, метараминол, натрію гідрокарбонат, окситетрациклін, пентобарбитал, тетрациклін, тіопентал натрію, ванкоміцин. Бензилпеніцилін несумісний у розчині з комплексом вітамінів групи В і аскорбінової кислоти.
Умови та термін зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25°С. Розчин після приготування необхідно використати негайно. Зберігати в недоступному для дітей місці. Термін придатності - 5 років.
Зберігати при температурі не вище 25°С. Розчин після приготування необхідно використати негайно. Зберігати в недоступному для дітей місці. Термін придатності - 5 років.
БЕНЗИЛПЕНИЦИЛЛИН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Альго-Фарм поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Отзывы аптеки
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Черкассы, Днепр, Винница, Ровно, Чернигов, Львов