ЗОЛЕДРОНОВАЯ КИСЛОТА-ВИСТА конц. д/р-ра д/инф. 4 мг/5 мл фл. №1

діюча речовина: zoledronic acid;

5 мл концентрату містять 4 мг золедронової кислоти, що еквівалентно 4,264 мг золедронової кислоти моногідрату;

допоміжні речовини: маніт (Е421), тринатрію цитрату дигідрат, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин.

 

Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на структуру та мінералізацію кісток. Бісфосфонати. Код АТХ М05В А08.

 

Золедронова кислота належить до нового класу бісфосфонатів, що специфічним чином діють на кісткову тканину. Вона є одним із найпотужніших серед відомих на сьогодні інгібіторів остеокластичної кісткової резорбції.

Селективна дія бісфосфонатів на кістки базується на їхній високій спорідненості з мінералізованою кістковою тканиною, однак молекулярний механізм, що приводить до інгібіції остеокластичної активності, на сьогодні не з’ясований. У ході довготривалих досліджень на тваринах було встановлено, що золедронова кислота інгібує кісткову резорбцію без негативного впливу на формування, мінералізацію та механічні властивості кісток.

Крім інгібіції остеокластичної кісткової резорбції, золедронова кислота чинить пряму протипухлинну дію на культивовані клітини мієломи та раку молочної залози людини завдяки інгібіції проліферації клітин та індукції апоптозу.

Золедронова кислота може мати антиметастатичні властивості:

In vivo: пригнічення остеокластної резорбції кісток, яка впливає на мікросередовище кісткового мозку, роблячи його менш сприятливим до росту пухлинних клітин, створюючи антиангіогенну та протибольову дію.

In vitro: пригнічення проліферації остеобластів, пряма цитостатична та проапоптозна дія на пухлинні клітини, синергічний цитостатичний ефект з іншими протипухлинними препаратами, протиадгезивна/протиінвазивна дія.

 

Дані з фармакокінетики при метастазах у кістці отримані після одноразової і повторних    5-15-хвилинних інфузій 2 мг, 4 мг, 8 мг і 16 мг золедронової кислоти 64 пацієнтам. Фармакокінетичні параметри не залежать від дози препарату.

Після початку інфузії золедронової кислоти плазмові концентрації препарату швидко збільшуються, досягаючи піка наприкінці інфузії, далі відбувається швидке зменшення концентрації на 10 % від пікового значення після 4 годин і на < 1 % від пікового значення після 24 годин з послідовно пролонгованим періодом низьких концентрацій, що не перевищують 0,1 % від піка, до другої інфузії на 28-й день. Золедронова кислота, введена внутрішньовенно, виводиться нирками в 3 етапи: швидке двофазне виведення препарату із системної циркуляції з періодом напівжиття t_½α = 0,24 години і t_½β = 1,87 години і тривала фаза з кінцевим періодом напіввиведення t_½γ = 146 годин. Не відзначено кумуляції препарату у плазмі при повторних введеннях кожні 28 днів. Золедронова кислота не піддається метаболізму і виводиться нирками у незміненому вигляді. Протягом перших 24 годин у сечі виявляється 39 ± 16 % введеної дози. Решта препарату в основному зв’язується з кістковою тканиною. Потім поволі відбувається зворотне вивільнення золедронової кислоти з кісткової тканини у системний кровотік і її виведення нирками. Загальний кліренс препарату в організмі становить 5,04 ± 2,5 л/год і не залежить від дози препарату, статі, віку, расової приналежності і маси тіла пацієнта. Збільшення часу інфузії з 5 до 15 хв призводить до зменшення концентрації золедронової кислоти на 30 % наприкінці інфузії, але не впливає на криву залежності концентрації від часу у плазмі крові (AUC).

Варіабельність фармакокінетичних параметрів золедронової кислоти у різних пацієнтів була високою, як і в інших бісфосфонатів.

Дані з фармакокінетики золедронової кислоти у пацієнтів з гіперкальціємією і печінковою недостатністю відсутні. За даними, отриманими in vitro, золедронова кислота не інгібує фермент Р450 людини і не піддається біотрансформації; за даними експериментальних досліджень, проведених на тваринах, з калом виводиться менше 3 % введеної дози, що дає можливість припускати, що стан функції печінки суттєво не впливає на фармакокінетику золедронової кислоти.

Нирковий кліренс золедронової кислоти корелює із кліренсом креатиніну, нирковий кліренс становить 5 ± 33 % кліренсу креатиніну, що досягав у середньому 84 ± 29 мл/хв (діапазон 22 - 143 мл/хв) у 64 онкологічних пацієнтів, включених у дослідження. Аналіз групи пацієнтів показав, що у пацієнтів із кліренсом креатиніну 20 мл/хв (гостра ниркова недостатність) та 50 мл/хв (середня ниркова недостатність) відносний кліренс золедронової кислоти – 37 % та 72 % відповідно. Однак дані з фармакокінетики у хворих із гострою нирковою недостатністю (< 30 мл/хв) обмежені.

Виявлена низька спорідненість золедронової кислоти з клітинними компонентами крові. Зв’язування з білками плазми крові низьке (близько 56 %) і не залежить від концентрації золедронової кислоти.

Деякі фармакокінетичні дані щодо дітей з тяжкою формою порушення остеогенезу дають можливість припустити, що фармакокінетика золедронової кислоти у дітей віком від 3 до 17 років аналогічна такій у дорослих при застосуванні в еквівалентних дозах (мг/кг). Вік, маса, стать і кліренс креатиніну, як виявилося, не впливають на системну експозицію золедронової кислоти.

 

 

Гіперчутливість до діючої речовини (золедронової кислоти), інших бісфосфонатів або будь-яких допоміжних речовин, що входять до складу лікарського засобу.

 

Під час клінічних досліджень одночасно із «Золедроновою кислотою - Віста» часто призначали інші лікарські засоби: протипухлинні препарати, антибіотики, аналгетики. Будь-яких клінічно значущих взаємодій не відзначалося.

За даними, отриманими в ході досліджень in vitro, золедронова кислота істотно не зв’язується з білками плазми крові і не інгібує ферменти системи цитохрому Р450. Проте спеціальні клінічні дослідження щодо вивчення лікарської взаємодії не проводилися.

Рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні бісфосфонатів і аміноглікозидів, оскільки вони можуть виявляти адитивний вплив, унаслідок чого рівень кальцію в сироватці крові може залишатися зниженим довше, ніж потрібно. Рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні бісфосфонатів і петльових діуретиків, оскільки вони можуть виявляти адитивний вплив, внаслідок чого може виникнути гіпокальціємія. Слід бути обережними, призначаючи «Золедронову кислоту - Віста» та інші потенційно нефротоксичні препарати. Слід також мати на увазі можливість розвитку гіпомагніємії протягом лікування.

У пацієнтів із множинною мієломою при внутрішньовенному введенні бісфосфонатів у комбінації з талідомідом клінічно значущих взаємодій не відмічено.

Повідомлялося про остеонекроз щелепи у пацієнтів, які отримували одночасне лікування «Золедроновою кислотою - Віста» та антиангіогенними лікарськими засобами (зменшують кровопостачання пухлини).

 

Стан пацієнтів необхідно оцінювати перед введенням «Золедронової кислоти - Віста», щоб підтвердити відповідну гідратацію.

Необхідно уникати гіпергідратації у пацієнтів з ризиком серцевої недостатності.

Після початку терапії «Золедроновою кислотою - Віста» необхідно ретельно контролювати стандартні параметри обміну речовин, пов’язані з гіперкальціємією, такі як сироваткові рівні кальцію, фосфору та магнію. У разі виникнення гіпокальціємії, гіпофосфатемії або гіпомагніємії може потребуватися короткочасна терапія добавками. Пацієнти з нелікованою гіперкальціємією можуть мати порушення функції нирок, таким чином, необхідно розглядати питання про ретельний контроль функції нирок.

При остеопорозі та для лікування хвороби Паджета доступні й інші препарати, які містять золедронову кислоту як діючу речовину. Пацієнти, які отримують «Золедронову кислоту - Віста», не повинні одночасно лікуватися такими препаратами або будь-яким іншим бісфосфонатом, оскільки комбінований вплив цих препаратів невідомий.

Якщо пацієнти з гіперкальціємією мають підтверджене погіршення ниркової функції потрібно оцінити, чи переважає потенційна користь лікування «Золедроновою кислотою - Віста» можливий ризик.

Приймаючи рішення про лікування пацієнтів з метастазами в кістки для попередження кісткових ускладнень, необхідно враховувати, що лікувальний ефект настає через              2-3 місяці.

Золедронова кислота пов’язувалася з випадками порушення функції нирок. Фактори, які можуть посилити погіршення ниркової функції, включають дегідратацію, вже наявну ниркову недостатність, множинні цикли лікування золедроновою кислотою та іншими бісфосфонатами, а також застосування інших нефротоксичних лікарських засобів. Ризик зменшується у разі введення дози золедронової кислоти протягом 15 хв. Повідомлялося про погіршення ниркової функції, прогресування ниркової недостатності та застосування діалізу у пацієнтів після початкової дози або однократної дози золедронової кислоти 4 мг. Підвищення рівня сироваткового креатиніну також виникає у деяких пацієнтів, які тривалий час застосували золедронову кислоту в рекомендованих дозах для попередження кісткових ускладнень, хоча й рідше.

Перед кожним введенням «Золедронової кислоти - Віста» необхідно оцінювати рівні сироваткового креатиніну у пацієнтів. На початку лікування для пацієнтів з кістковими метастазами та нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня рекомендуються нижчі дози золедронової кислоти. У разі підтвердження порушення ниркової функції під час лікування необхідно відмінити «Золедронову кислоту - Віста». Лікування золедроновою кислотою слід відновлювати лише після того, як відхилення рівня креатиніну не перевищуватиме 10 % від вихідного значення. Лікування «Золедроновою           кислотою - Віста» необхідно відновлювати в тій же дозі, яка застосовувалася до відміни лікування.

Застосування «Золедронової кислоти - Віста» не рекомендується пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, враховуючи потенційний вплив золедронової кислоти на ниркову функцію, брак даних клінічної безпеки щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю на вихідному рівні (в клінічних дослідженнях визначається як сироватковий креатинін ≥400  мкмоль/л, або ≥4,5 мг/дл, у пацієнтів з ГІП та ≥265 мкмоль/л, або ≥3,0 мг/дл, у пацієнтів з раком або кістковими метастазами відповідно) та обмеженість фармакокінетичних даних щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю на вихідному рівні (кліренс креатиніну ˂30 мл/хв).

Оскільки щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю існують лише обмежені клінічні дані, для цієї групи пацієнтів не можна дати особливих рекомендацій.

Остеонекроз щелепи (ОНЩ) спостерігався у пацієнтів, переважно хворих на рак, які отримували лікарські засоби, що пригнічують резорбцію кісток, такі як золедронова кислота. Багато з цих пацієнтів також отримували хіміотерапію та кортикостероїди. Більшість випадків пов’язувалася зі стоматологічними маніпуляціями, такими як видалення зубів. Багато хто з пацієнтів мали ознаки місцевої інфекції, включаючи остеомієліт.

Необхідно враховувати такі фактори ризику під час оцінки індивідуального ризику розвитку ОНЩ:

-           активність бісфосфонату (більш високий ризик при застосуванні більш активних сполук), шлях введення (більш високий ризик при парентеральному введенні) та кумулятивна доза;

-           рак, хіміотерапія, променева терапія, кортикостероїди, паління;

-           стоматологічні захворювання в анамнезі, погана гігієна ротової порожнини, періодонтит, інвазивні стоматологічні процедури та погано підібрані зубні протези.

Перед початком застосування бісфосфонатів у пацієнтів із супутніми факторами ризику потрібно провести стоматологічний огляд з відповідним профілактичним стоматологічним лікуванням.

Під час лікування ці пацієнти повинні уникати інвазивних стоматологічних процедур. У пацієнтів, у яких виник остеонекроз щелепи в процесі терапії бісфосфонатами, стоматологічне хірургічне втручання може погіршити стан. Відсутні дані, які б вказували на зменшення ризику розвитку остеонекрозу щелепи при відміні лікування бісфосфонатами. Лікар-куратор повинен визначати співвідношення користь-ризик для кожного пацієнта індивідуально.

В післяреєстраційних дослідженнях у пацієнтів, які отримували золедронову кислоту згідно з показаннями, спостерігався тяжкий, а в рідкісних випадках такий, що обмежував дієздатність, біль у кістках, суглобах та/або м’язах. Проте такі випадки були нечастими. Час до появи симптомів варіювався від одного дня до декількох місяців після початку лікування. У більшості пацієнтів симптоми послаблювалися після припинення лікування. У деяких пацієнтів симптоми поверталися при повторному застосуванні золедронової кислоти або іншого бісфосфонату.

Про атипові підвертлюгові та діафізарні переломи стегна повідомлялося під час терапії бісфосфонатами, особливо, у пацієнтів, які отримували тривале лікування у зв’язку з остеопорозом. Ці поперечні або скісноперечні переломи можуть виникати на будь-якій ділянці стегна, починаючи з ділянки під малим вертлюгом, і до надвиросткового розширення. Ці переломи виникають внаслідок мінімальної травми або взагалі без травми, і деякі пацієнти відчувають біль у стегні або паховій ділянці, який часто пов’язується зі стресовими переломами, що видно на рентгені, за тижні або місяці до виникнення повного перелому стегна. Переломи часто є двосторонніми; таким чином, необхідно оглянути стегно протилежної кінцівки у пацієнтів, які отримують бісфосфонат і мають перелом тіла стегнової кістки. Також повідомлялося про погане зрощення цих переломів. Відміна терапії бісфосфонатами може бути необхідною для пацієнтів, якщо є підозра на атипові переломи стегна.

Під час лікування бісфосфонатами пацієнти повинні повідомляти про будь-який біль у стегні, стегновому суглобі або паховій ділянці для своєчасного виявлення можливого неповного перелому стегна.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

«Золедронова кислота - Віста» протипоказана у період вагітності та годування груддю.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Дослідження щодо впливу препарату на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами не проводилися. Але з огляду на побічні реакції препарату слід утриматися під час прийому препарату від керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами.

 

«Золедронову кислоту - Віста» вводять тільки лікарі, які мають досвід внутрішньовенного введення бісфосфонатів.

Перед введенням 4 мг концентрату «Золедронової кислоти - Віста» розводять у 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози. Готовий розчин «Золедронової кислоти - Віста» для інфузій вводять у вигляді одноразової внутрішньовенної інфузії протягом щонайменше 15 хв.

Концентрат «Золедронової кислоти - Віста» не можна змішувати з розчинами для інфузій, що містять кальцій або інші двовалентні катіони, такими як лактатний розчин Рінгера, і необхідно вводити у вигляді одноразової внутрішньовенної інфузії з використанням окремої інфузійної системи.

 

 

 

Рекомендована доза «Золедронової кислоти - Віста» становить 4 мг у вигляді інфузії кожні 3-4 тижні.

Пацієнтам також необхідне щоденне застосування препаратів кальцію перорально у дозі     500 мг і 400 МО вітаміну D на добу.

Рекомендована доза «Золедронової кислоти - Віста» становить 4 мг у вигляді одноразової інфузії. Перед введенням і під час введення «Золедронової кислоти - Віста» необхідно забезпечити достатню гідратацію пацієнта.

Лікування гіперкальціємії, обумовленої злоякісною пухлиною, у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок можливе після ретельної оцінки ризику застосування препарату та очікуваної користі. Клінічний досвід застосування препарату пацієнтам із рівнем креатиніну в сироватці крові > 400 мкмоль/л, або > 4,5 мг/дл, відсутній. Пацієнтам з гіперкальціємією, обумовленою злоякісною пухлиною, з рівнем креатиніну в сироватці крові < 400 мкмоль/л, або < 4,5 мг/дл, корекція дози не потрібна.

На початку лікування препаратом пацієнтів з множинною мієломою або метастатичним ураженням кісток внаслідок солідної пухлини слід визначити рівень креатиніну в сироватці крові і кліренс креатиніну. Кліренс креатиніну розраховується за формулою Кокрофта-Голтаіз на основі рівня креатиніну в сироватці крові. «Золедронова кислота - Віста» не рекомендується пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нирок до початку терапії (кліренс креатиніну < 30 мл/хв). Клінічні дослідження щодо застосування «Золедронової кислоти - Віста» пацієнтам з із рівнем креатиніну в сироватці крові ≥ 265 мкмоль/л, або ≥ 3 мг/дл, не проводилися.

Пацієнтам з метастатичним ураженням кісток при порушенні функції нирок легкого або помірного ступеня тяжкості до початку терапії (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) рекомендуються такі дози препарату:

 

 

*Дози розраховані з допущенням заданої AUC=0,66 мг•год/л (кліренс креатиніну 75 мл/хв). Для пацієнтів з порушенням функції нирок передбачається зменшення дози до рівня, при якому досягається така ж AUC, як і в пацієнтів із кліренсом креатиніну 75 мл/хв.

 

Після початку терапії рівень креатиніну в сироватці крові слід вимірювати перед введенням кожної дози «Золедронової кислоти - Віста», у разі порушення функції нирок лікування слід відмінити.

У ході клінічних досліджень порушення функції нирок було визначено таким чином:

– для пацієнтів з нормальним початковим рівнем креатиніну в сироватці крові (< 1,4 мг/дл, або < 124 мкмоль/л) - підвищення на 0,5 мг/дл, або 44 мкмоль/л;

– для пацієнтів зі зміненим початковим рівнем креатиніну в сироватці крові (> 1,4 мг/дл, або > 124 мкмоль/л) - підвищення на 1 мг/дл, або 88 мкмоль/л.

Під час клінічних досліджень терапію «Золедроновою кислотою - Віста» відновлювали лише після повернення рівня креатиніну до початкового рівня з відхиленням у межах 10 % від початкової величини. Терапію «Золедроновою кислотою - Віста» слід відновлювати у тій же дозі, що й до переривання лікування.

У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеню рекомендується зменшити дози золедронової кислоти.

Набрати необхідний об’єм концентрату таким чином:

Набрану кількість концентрату необхідно розвести в 100 мл стерильного 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози. Дозу необхідно вводити у вигляді окремої внутрішньовенної інфузії протягом не менше ніж 15 хвилин.

 

Діти. «Золедронову кислоту - Віста» не рекомендується застосовувати в педіатричній практиці через обмежений досвід застосування препарату дітям.

 

Клінічний досвід терапії гострого передозування золедроновою кислотою обмежений. Пацієнти, яким застосували дозу препарату, що перевищує рекомендовану, повинні знаходитися під постійним медичним наглядом, оскільки може виникнути порушення функції нирок (у т. ч. ниркова недостатність), зміна електролітного складу сироватки (у т. ч. концентрацій кальцію, фосфатів і магнію). При виникненні гіпокальціємії рекомендується проведення інфузії кальцію глюконату за клінічними показниками.

 

Протягом трьох днів після застосування препарату «Золедронова кислота - Віста» спостерігалися гострофазні реакції, симптоми яких включали біль у кістках, гарячку, слабкість, артралгії, міалгії і озноб. Ці симптоми зазвичай зникають протягом декількох днів.

Найбільш значущими виявленими побічними реакціями при застосуванні «Золедронової кислоти - Віста» були: порушення ниркової функції, некроз щелепи, гострофазні реакції, гіпокальціємія, порушення зору, фібриляція передсердь, анафілаксія.

Частоту небажаних реакцій при застосуванні «Золедронової кислоти - Віста» у дозі 4 мг визначено головним чином за даними, отриманими при проведенні тривалої терапії. Небажані реакції, пов’язані із застосуванням «Золедронової кислоти - Віста», подібні до тих, про які повідомлялося при застосуванні інших бісфосфонатів, і можуть розвиватися приблизно в однієї третини всіх пацієнтів.

Інформація про нижчевказані побічні реакції була зібрана в ході клінічних досліджень переважно після тривалого лікування золедроновою кислотою.

Побічні реакції класифіковані за частотою їх виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 < 1/10), іноді (≥ 1/1000 < 1/100), рідко (≥ 1/10000 < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000, включаючи окремі повідомлення).

З боку системи крові та лімфатичної системи: часто – анемія; іноді – тромбоцитопенія, лейкопенія; рідко – панцитопенія.

З боку нервової системи: часто – головний біль; іноді – парестезії, запаморочення, смакові розлади, гіпестезія, гіперестезія, тремор, сонливість.

З боку психіки: часто – розлади сну; іноді – занепокоєність; рідко – сплутаність свідомості.

З боку органів зору: часто – кон’юнктивіти; іноді – помутніння зору, склерит та запалення очної ямки; дуже рідко – увеїт, епісклерит.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, анорексія; іноді – діарея, запор, абдомінальний біль, диспепсія, стоматити, сухість у роті.

З боку дихальної системи: іноді – диспное, кашель, бронхоконстрикція.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – гіпергідроз; іноді – свербіж, висипання (включаючи еритематозні та макулярні висипання), підвищена пітливість.

З боку скелетно-м’язової системи, сполучної тканини: часто – біль у кістках, міалгія, артралгія, генералізований біль, скутість суглобів; іноді – м’язові судоми, остеонекроз щелепи*.

З боку серцево-судинної системи: іноді – артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, фібриляція передсердь; артеріальна гіпотензія, що спричинює синкопе та циркуляторний колапс; рідко – брадикардія.

З боку нирок та сечостатевої системи: часто – ниркові порушення; іноді – гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія.

З боку імунної системи: іноді – реакції гіперчутливості; рідко – ангіоневротичний набряк.

Загальні порушення і реакції у місці застосування препарату: часто – гарячка, грипоподібний стан (включаючи стомленість, озноб, нездужання і припливи); іноді – реакції у місці ін’єкції (включаючи біль, подразнення, припухлість, затвердіння), астенія, периферичний набряк, біль у грудях, збільшення маси тіла, анафілактичні реакції/шок, кропив’янка.

Відхилення лабораторних показників: дуже часто – гіпофосфатемія; часто – підвищення рівня креатиніну і сечовини в крові, гіпокальціємія; іноді – гіпомагніємія, гіпокаліємія; рідко – гіперкаліємія, гіпернатріємія.

* За результатами клінічних випробувань з експертизою випадків некрозу щелепи.

При застосуванні «Золедронової кислоти - Віста» повідомлялося про погіршення функції нирок. За даними, отриманими у ході реєстраційних досліджень «Золедронової кислоти - Віста» щодо попередження небажаних явищ, пов’язаних з ураженням кісткової тканини, у пацієнтів з поширеними злоякісними захворюваннями, частота порушень функції нирок, які вважалися пов’язаними із «Золедроновою кислотою - Віста», була такою: множинна мієлома – 3,2 %, рак простати – 3,1 %, рак молочної залози – 4,3 %, рак легень та інші солідні пухлини – 3,2 %. Фактори ризику порушення функції нирок включають: дегідратацію, вже наявне порушення функції нирок, багаторазові курси лікування «Золедроновою кислотою - Віста» або іншими бісфосфонатами, а також одночасне застосування інших нефротоксичних засобів або скорочення рекомендованого часу інфузії. Повідомлялося про випадки погіршення функції нирок, прогресування ниркової недостатності і виникнення необхідності проведення гемодіалізу при першому або одноразовому застосуванні золедронової кислоти у дозі 4 мг.

Випадки остеонекрозу (в основному щелепи) спостерігалися переважно у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які отримували «Золедронову кислоту - Віста». Багато хто з цих пацієнтів мав прояви місцевої інфекції, включаючи остеомієліт. Більшість випадків були пов’язані зі стоматологічними процедурами, як наприклад видалення зуба. Остеонекроз щелепи має багато встановлених факторів ризику, зокрема діагностований рак, супутня терапія (наприклад хіміотерапія, променева терапія, кортикостероїди) та супутні захворювання (наприклад анемія, коагулопатії, інфекції, захворювання ротової порожнини).

Хоча причинно-наслідкового зв’язку не доведено, таким пацієнтам рекомендовано уникати інвазивних стоматологічних процедур.

 

 

У ході рандомізованого подвійного сліпого контрольованого клінічного дослідження, в якому оцінювалася ефективність і безпека золедронової кислоти для пацієнток з постменопаузним остеопорозом, загальна частота розвитку фібриляції передсердь становила 2,5 % у групі пацієнток, які отримували золедронову кислоту в дозі 5 мг, і 1,9 % у групі плацебо. Причина виникнення підвищеної частоти розвитку фібриляції передсердь невідома.

Ці небажані реакції включають гарячку, міалгію, головний біль, біль у кінцівках, нудоту, блювання, діарею та артралгію, які можуть з’явитися в перші 3 дні після інфузії «Золедронової кислоти - Віста».

Протягом періоду постреєстраційного маркетингового застосування рідко повідомлялося про гострі підвертлюгові та діафізальні переломи стегнової кістки (небажана реакція на бісфосфонати).

 

Несумісність. Концентрат препарату «Золедронова кислота - Віста» підлягає розведенню у стерильному 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині глюкози. Концентрат «Золедронової кислоти - Віста» не можна змішувати з розчинами для інфузій, що містять кальцій або інші двовалентні катіони, такими як лактатний розчин Рінгера, і необхідно вводити у вигляді одноразової інфузії з використанням окремої системи для інфузій.

Дослідження зі скляними флаконами, а також кількома типами інфузійних пакетів та інфузійних систем, виготовлених із полівінілхлориду, поліетилену та поліпропілену (попередньо заповнених 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином глюкози), показали відсутність несумісності з вищезазначеними пакувальними матеріалами.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Не потребує спеціальних умов зберігання. Після розкриття флакону розчин хімічно і фізично стабільний протягом 24 годин при температурі 2 – 8 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці!

 

Упаковка. По 5 мл у флаконах з поліетилену, укупорені гумовими пробками і обжаті алюмінієвими ковпачками з поліпропиленовими дисками.  По 1 флакону концентрату у  картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Актавіс Італія С.п.А.

Actavis Italy S.p.A.

 

Віа Пастеур, 10, 20014, Нервіано, Мілан, Італія.

Via Pasteur, 10, 20014, Nerviano, Milan, Italy.