АЦИК табл. 200мг №25

 

 

Cклад:

діюча речовина: acіclovir;

1 таблетка містить ацикловіру 200 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), коповідон (кополівідон)*, магнію стеарат;

1 таблетка містить ацикловіру 400 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), коповідон (кополівідон)*, магнію стеарат.

*коповідон та кополівідон синоніми.

 

Лікарська форма. Таблетки.

 

Противірусні засоби для системного застосування. Противірусні препарати прямої дії.

Код АТХ J05А B01.

 

Лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених вірусами Herpes simplex 1-го та 2-го типу, як первинних так і рецидивних, включаючи генітальний герпес.

Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусами Herpes simplex 1-го та 2-го типу, у хворих з нормальним імунітетом.

Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу у хворих з імунодефіцитом.

Лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster (оперізувальний лишай і  вітряна віспа).

 

Підвищена чутливість до ацикловіру або до будь-якої допоміжної речовини.

Профілактичне застосування  пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок або анурією.

 

Таблетки слід приймати цілими, запиваючи водою, після вживання їжі.

Для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, необхідно приймати таблетки Ацик^® у дозі 200 мг 5 разів на день із приблизно 4-годинним інтервалом, за винятком нічного періоду. Лікування повинно тривати 5 днів, але у разі тяжкої первинної інфекції воно може бути продовжено.

Для хворих з тяжким імунодефіцитом (наприклад після трансплантації кісткового мозку) чи для хворих зі зниженою абсорбцією у кишечнику дозу можна подвоїти до 400 мг або застосовувати відповідну дозу для внутрішньовенного введення.

Лікування потрібно починати якомога раніше після початку розвитку інфекції. У випадку рецидивного герпесу найкраще починати лікування у продромальний період або після появи перших ознак ураження шкіри.

Профілактика рецидивів (супресивна терапія) інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу

Хворим із нормальним імунітетом для запобігання рецидивам інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, таблетки Ацик^® слід приймати по 200 мг 4 рази на добу з 6-годинним інтервалом. Для зручності більшість пацієнтів можуть приймати 400 мг 2 рази на добу з 12-годинним інтервалом. Лікування буде ефективним навіть після зменшення дози таблетованого Ацику^® до 200 мг, які приймають 3 рази на добу з 8-годинним інтервалом або навіть 2 рази на добу з 12-годинним інтервалом. У деяких хворих радикальне поліпшення спостерігається після прийому добової дози Ацику^® 800 мг.

Для спостереження за можливими змінами природного перебігу захворювання терапію Ациком^® потрібно періодично переривати з інтервалом 6-12 місяців.

Для профілактики інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, хворим з імунодефіцитом таблетки Ацику^® в дозі 200 мг потрібно приймати  4 рази на добу з 6-годинним інтервалом.

Для хворих зі значним імунодефіцитом (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або для хворих зі зниженою абсорбцією кишечнику дозу можна подвоїти до 400 мг або застосувати відповідну дозу для внутрішньовенного введення.

Тривалість профілактики залежить від тривалості періоду ризику.

Для лікування інфекцій, спричинених вірусом оперізувального герпесу, потрібно приймати ацикловір у дозі 800 мг 5 разів на добу з 4-годинним інтервалом, за винятком нічного періоду. Лікування має тривати 7 діб.

Для хворих після трансплантації кісткового мозку або для хворих зі зниженою засвоюваністю у кишечнику краще застосовувати внутрішньовенне введення.

Лікування слід розпочинати якомога раніше після початку захворювання. Результат буде кращий, якщо лікування розпочинати впродовж перших 72 годин після появи висипів.

Для лікування та профілактики інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, дітям віком від   2 років з імунодефіцитом можна застосовувати такі ж дози, як для дорослих.

Для лікування вітряної віспи у дітей віком від 6 років призначається 800 мг Ацику^® 4 рази на день, діти від 2 до 6 років можуть одержувати 400 мг Ацику^® 4 рази на день. Тривалість лікування становить 5 днів.

Спеціальних даних щодо застосування Ацику^® для профілактики (запобігання рецидивам) інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, або для лікування інфекцій, спричинених вірусом оперізувального герпесу, у дітей з нормальним імунітетом немає.

Дітям віком до 2 років цю лікарську форму препарату не застосовують.

Можливе порушення функції нирок у хворих літнього віку, тому дозу препарату для них слід відповідно змінити. Необхідно підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

Ацик^® слід з обережністю призначати хворим із нирковою недостатністю. Необхідно підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

Для лікування пацієнтів із порушеннями функції нирок може бути достатнім зниження дози ацикловіру (див. таблицю).

                                                                                                                                     Таблиця

 

 

Категорії частоти небажаних явищ, наведених нижче, є приблизними оцінками. Для більшості явищ обсяг відомостей для оцінки не був достатнім.

Частоту побічних реакцій класифікують таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до           < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (за наявних відомостей оцінити не можна).

Дуже рідко: анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія.

Рідко: анафілактичні реакції.

Часто: головний біль, запаморочення.

Нечасто: галюцинації, сонливість, дезорієнтація в часі та просторі.

Рідко: стомлюваність, безсоння.

Дуже рідко: збудження, тремор, атаксія, психотичні симптоми, судоми, енцефалопатія, кома, сплутаність свідомості, дизартрія.

Вищенаведені неврологічні реакції є загалом оборотними і зазвичай виникають при лікуванні хворих із нирковою недостатністю або з іншими факторами ризику.

Рідко: задишка.

Часті:  нудота, блювання, діарея, біль у животі.

Рідко: оборотне підвищення рівня білірубіну та печінкових ферментів.

Дуже рідко: жовтяниця, гепатит.

Часто: свербіж, висипання (включаючи світлочутливість).

Нечасто: кропив’янка, прискорене дифузне випадіння волосся.

Рідко: ангіоневротичний набряк.

Оскільки випадіння волосся може бути пов’язано з великою кількістю хвороб і ліків, чіткого зв’язку з ацикловіром виявлено не було.

Рідко: збільшення рівня сечовини та креатиніну у плазмі крові.

Дуже рідко: гостра ниркова недостатність, біль у нирках, який може бути асоційований з нирковою недостатністю.

Нечасто: стомлюваність, гарячка.

 

Симптоми: при випадковому передозуванні ацикловіру протягом кількох днів виникають гастроентерологічні (такі як нудота та блювання) та неврологічні симптоми.

Неврологічними проявами передозування можуть бути головний біль, сплутаність свідомості, галюцинації, збудження, судоми та кома.

Лікування: хворого слід ретельно обстежити для виявлення симптомів інтоксикації. Рекомендується промивання шлунка, симптоматичне лікування. У зв’язку з тим, що ацикловір  добре елімінується за допомогою гемодіалізу, його слід застосовувати у разі передозування.

 

 

У післяреєстраційний період нагляду за вагітними задокументовано результати застосування вагітним різних фармацевтичних форм Ацику^®. Не виявлено збільшення кількості вроджених вад у дітей, матері яких застосовували Ацик^® під час вагітності, порівняно із загальною популяцією. Однак застосовувати таблетки Ацику^® потрібно тоді, коли потенційна користь препарату для матері перевищує ризик для плода.

При пероральному прийомі 200 мг ацикловіру 5 разів на день ацикловір проникає у грудне молоко в концентраціях, що становлять 0,6-4,1% від відповідного рівня ацикловіру у плазмі крові. Потенційно дитина, яку годують молоком, може засвоїти ацикловір у дозі до 0,3 мг/кг маси тіла на добу. Тому призначати ацикловір жінкам, які годують груддю, потрібно з обережністю, враховуючи співвідношення ризик/користь.

 

Дітям віком до 2 років цю форму препарату не застосовують.

 

Ацикловір виводиться з організму, головним чином, шляхом ниркового кліренсу, тому хворим із нирковою недостатністю дозу слід зменшувати. У хворих літнього віку також велика ймовірність порушення функції нирок, тому для цієї групи пацієнтів теж може знадобитися зменшення дози. Хворі з нирковою недостатністю та хворі літнього віку мають ризик  виникнення  неврологічних побічних реакцій, тому їм потрібен пильний нагляд лікаря. За отриманими даними, такі реакції є загалом оборотними у разі припинення лікування препаратом.

Таблетки Ацик^® містять лактозу, тому їх не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Слід звертати особливу увагу на підтримку адекватного рівня гідратації хворих, які отримують високі дози ацикловіру.

 

До з’ясування індивідуальної реакції на препарат (можливі побічні ефекти з боку нервової системи) рекомендується дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі зі складними механізмами.

 

Клінічно важливої взаємодії ацикловіру з іншими медикаментами не було виявлено.

Ацикловір виділяється, головним чином, у незміненому вигляді нирками шляхом канальцевої секреції, тому будь-які ліки, що мають аналогічний механізм виділення, можуть збільшувати концентрацію ацикловіру у плазмі крові. Пробенецид і циметидин подовжують період напіввиведення ацикловіру та площу під кривою «концентрація–час». При одночасному застосуванні з імуносупресантами під час лікування хворих після трансплантації органів рівень ацикловіру та неактивного метаболіту імуносупресивного препарату у плазмі крові також підвищується, але враховуючи широкий терапевтичний індекс ацикловіру, коригувати дозу не потрібно.

 

Ацикловір активний щодо вірусу простого герпесу 1-го та 2-го типів (Herpes simplex), вірусу оперізувального лишаю (Varicella zoster), вірусу Епштейна–Барр, цитомегаловірусу.

Противірусна активність препарату є високовибірковою та зумовлена його конкурентною взаємодією з ферментом вірусу тимідинкіназою. Під впливом тимідинкінази виникає перетворення ацикловіру в моно-, ди-, а потім у трифосфат ацикловіру, останній вбудовується в ДНК, яка синтезується для нових вірусів. Таким чином формується вірусна ДНК, яка у своїй структурі містить дефект, що призводить до пригнічення реплікації нових генерацій вірусів.

При тривалих або повторних  курсах лікування тяжких хворих зі зниженим імунітетом можуть траплятися випадки зменшеної чутливості окремих штамів вірусу, які не  завжди відповідають на лікування ацикловіром. Більшість клінічних випадків нечутливості пов’язані з дефіцитом вірусної тимідинкінази, однак існують повідомлення про ушкодження вірусної тимідинкінази та ДНК.       In vitro взаємодія окремих вірусів простого герпесу з ацикловіром може також призводити до формування менш чутливих штамів. Взаємозалежність між чутливістю окремих вірусів простого герпесу in vitro та клінічними результатами лікування ацикловіром до кінця не з’ясована.

Ацикловір лише частково всмоктується в кишечнику. Пікові концентрації у плазмі крові, визначені у рівноважному стані після повторних пероральних доз 200 мг і 400 мг ацикловіру, які приймали кожні 4 години 5 разів на добу, становили у середньому 3,02 ± 0,5 мкмоль/л і                 5,21 ± 1,32 мкмоль/л  відповідно. Через 24 години після прийому препарату ацикловір не виявляється в організмі. У дорослих об’єм розподілу у рівноважному стані становить 50 ± 8,7 л/м².

Зв’язування з білками становить 9-33 %.

У  пацієнтів зі  здоровими нирками  62-91 % ацикловіру  виводиться у незміненому вигляді,             а  10-15 % – у  вигляді  9-карбоксиметоксиметилгуаніну.  Період  напіввиведення  після внутрішньовенного введення становить у дорослих 2,87 ± 0,76 години. Якщо ацикловір приймали через 1 годину після введення 1 г пробеніциду, період напіввиведення з плазми крові подовжувався  на 18 %, а площа під кривою «концентрація–час» збільшувалася на 40 %. При біодоступності близько 20 % приблизно 80 % загальної дози ацикловіру виводиться з калом.

У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю середній період напіввиведення з плазми крові  становить приблизно 19,5 годин. При гемодіалізі період напіввиведення становить 5,7 годин, концентрація ацикловіру у плазмі крові знижується приблизно на 60 %.

Концентрація препарату у цереброспінальній рідині становить приблизно 50% від відповідної концентрації у плазмі. Рівень зв’язування з білками плазми відносно низький (від 9 до 33%), і при взаємодії з іншими ліками він не змінюється.

При одночасному застосуванні ацикловіру та зидовудину для лікування ВІЛ-інфікованих хворих не було виявлено ніяких змін фармакокінетики цих препаратів.

 

таблетки по 200 мг: таблетки білого кольору, круглої форми з лінією розлому з одного боку;

таблетки по 400 мг: двоопуклі таблетки білого кольору, круглої форми з лінією розлому з одного боку.

 

Термін придатності. 5 років.

 

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

Таблетки по 200 мг: по 5 таблеток у блістері; по 5 блістерів у картонній коробці.

Таблетки по 400 мг: по 5 таблеток у блістері; по 7 блістерів у картонній коробці.

 

Категорія відпуску.  За рецептом.

 

Салютас Фарма ГмбХ/Salutas Pharma GmbH.

 

Отто-вон-Гюріке-Аллеє 1, 39179, Барлебен, Німеччина/

Otto-von-Guericke-Allee 1, 39179 Barleben, Germany.