Особистий кабінет
ЛЕВІЦИТАМ розчин оральний 10% 300мл
rx
Код товару: 188046
Виробник: Фарма Старт (Україна, Київ)
1 093,00 грн
в наявності
Ціна і наявність актуальні на: 21.11.2024
-
До поїздки в аптеку уточнюйте наявність, ціну і термін придатності в цікавій для Вас аптеці.
-
Зовнішній вигляд товару в аптеці може відрізнятися від товару на сайті.
-
Інформація про виробника та його назва на сайті може відрізнятися від реальної.
-
Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана як керівництво до самолікування.
-
Самолікування може бути небезпечним для Вашого здоров'я! Перед застосуванням, проконсультуйтеся з лікарем!
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ЛЕВІЦИТАМ
(LEVICITAM)
Склад:
діюча речовина: levetiracetam;
1 мл розчину містить леветирацетаму 100 мг;
допоміжні речовини: гліцерол, пропілпарагідроксибензоат (Е 216), метилпарагідроксибензоат
(Е 218), амонію гліциризат, кислоти лимонної моногідрат, натрію цитрат дигідрат, калію ацесульфам (Е 950), мальтит (Е 965), ароматизатор грейпфрут, вода очищена.
Лікарська форма. Розчин оральний.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.
Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби. Леветирацетам. Код ATХ N03A Х14.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Леветирацетам є похідним піролідону (S-енантіомер альфа-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду), за хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів. Механізм дії леветирацетаму недостатньо вивчений, але встановлено, що він відрізняється від механізму дії відомих протиепілептичних препаратів. На підставі проведених досліджень in vitro і in vivo припускають, що леветирацетам не змінює основні характеристики нервової клітини і нормальну нейротрансмісію. Дослідження іn vitro показали, що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональні рівні Са2+ шляхом часткового пригнічення току через Са2+ канали N-типу та зниження вивільнення Ca2+ з інтранейрональних депо. Він також частково нівелює пригнічення ГАМК- та гліцин-регульованого току, зумовлене дією цинку та β-карболінами. Крім того, у ході досліджень in vitro леветирацетам зв'язувався зі специфічними ділянками у тканинах мозку гризунів. Місцем зв'язування є білок синаптичних везикул 2А, що бере участь у злитті везикул та вивільненні нейротрансмітерів. Спорідненість леветирацетаму та відповідних аналогів до білка синаптичних везикул 2А корелювала із потужністю їх протисудомної дії у моделях аудіогенної епілепсії у мишей. Ці результати дають змогу припустити, що взаємодія між леветирацетамом та білком синаптичних везикул 2А може частково пояснювати механізм протиепілептичної дії препарату.
Леветирацетам забезпечує захист від судом у широкому спектрі моделей парціальних та первинногенералізованих нападів у тварин, не спричиняючи просудомного ефекту. Основний метаболіт неактивний.
Активність препарату підтверджена щодо як фокальних, так і генералізованих епілептичних нападів (епілептиформні прояви/фотопароксизмальна реакція).
Фармакокінетика.
Леветирацетам характеризується високою розчинністю та проникністю. Фармакокінетика носить лінійний характер, не залежить від часу та характеризується низькою між- та інтрасуб'єктною мінливістю. Після повторного застосування препарату кліренс не змінюється. Ознак впливу статі, раси чи циркадного ритму на фармакокінетику не відзначалося. Профіль фармакокінетики був подібним у здорових добровольців та хворих на епілепсію.
Завдяки повному та лінійному всмоктуванню рівні препарату у плазмі можна передбачити, виходячи з пероральної дози леветирацетаму, вираженої у мг/кг маси тіла. Тому контролювати плазмові рівні леветирацетаму немає потреби.
У дорослих та дітей відзначалася значна кореляція між концентрацією препарату у слині та плазмі (співвідношення концентрацій у слині/плазмі коливалося від 1 до 1,7 для таблеток та через
4 години після прийому орального розчину).
Всмоктування. Леветирацетам швидко всмоктується після перорального застосування. Абсолютна пероральна біодоступність близька до 100 %. Пікові концентрації у плазмі (Cmax) досягаються через 1,3 години після прийому препарату. Рівноважний стан досягається через два дні застосування препарату двічі на добу. Пікові концентрації (Cmax) зазвичай становлять 31 та 43 мкг/мл після разової дози 1000 мг та повторної дози 1000 мг двічі на день відповідно. Ступінь всмоктування не залежить від дози та не змінюється під дією їжі.
Розподіл. Даних щодо розподілу препарату у тканинах людини немає. Ні леветирацетам, ні його основний метаболіт значним чином не зв'язуються з білками плазми крові (< 10 %). Об'єм розподілу леветирацетаму приблизно становить від 0,5 до 0,7 л/кг, що приблизно дорівнює загальному об'єму води в організмі.
Метаболізм. Метаболізм леветирацетаму у людини незначний. Основним шляхом метаболізму
(24 % дози) є ферментний гідроліз ацетамідної групи. Ізоформи печінкового цитохрому Р450 не беруть участі в утворенні основного метаболіту – ucb L057. Гідроліз ацетамідної групи спостерігався у великої кількості клітин, включаючи клітини крові. Метаболіт ucb L057 фармакологічно неактивний.
Також були визначені два другорядних метаболіти. Один утворювався внаслідок гідроксилювання піролідонового кільця (1,6 % від дози), другий – внаслідок розімкнення піролідонового кільця
(0,9 % від дози).
Інші невизначені компоненти становили лише 0,6 % від дози.
Взаємного перетворення енантіомерів леветирацетаму чи його основного метаболіту в умовах in vivo не спостерігалося.
У ході досліджень іn vitro леветирацетам та його основний метаболіт не пригнічували активність основних ізоформ цитохрому Р450 (CYP3A4, 2A6, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 1A2), глюкуронілтрансферази (UGT1A1 та UGT1A6) та епоксидгідроксилази. Також леветирацетам не пригнічує глюкуронідацію вальпроєвої кислоти in vitro.
У культурі гепатоцитів людини леветирацетам виявляв слабкий вплив або ж зовсім не впливав на кон'югацію етинілестрадіолу чи на CYP1A1/2. У високих концентраціях (680 мкг/мл) леветирацетам спричиняв слабку індукцію CYP2B6 та CYP3A4, однак у концентраціях, близьких до Cmax після повторного застосування 1500 мг двічі на добу, цей вплив не був біологічно значущим. Тому взаємодія леветирацетаму з іншими речовинами малоймовірна.
Виведення. Період напіввиведення препарату з плазми у дорослих становив 7±1 годину і не залежав від дози, шляху введення чи повторного застосування. Середній загальний кліренс становив
0,96 мл/хв/кг.
Основна кількість препарату, в середньому 95 % дози, виводилася нирками (приблизно 93 % дози виводилося протягом 48 годин). З калом виводиться лише 0,3 % дози.
Кумулятивне виведення з сечею леветирацетаму та його основного метаболіту становило 66 % та 24 % від дози відповідно в перші 48 годин. Нирковий кліренс леветирацетаму та ucb L057 становить 0,6 та 4,2 мл/хв/кг відповідно, що свідчить про виведення леветирацетаму шляхом гломерулярної фільтрації з подальшою реабсорбцією у канальцях і що основний метаболіт також виводиться шляхом активної канальцевої секреції на додачу до гломерулярної фільтрації. Виведення леветирацетаму корелює з кліренсом креатиніну.
Пацієнти літнього віку.
У літніх пацієнтів період напіввиведення зростає приблизно на 40 % (10-11 годин). Це пов'язано з погіршенням функцій нирок у цієї популяції.
Діти віком 4-12 років.
Після застосування разової дози (20 мг/кг) у дітей, хворих на епілепсію, період напіввиведення леветирацетаму становив 6 годин. Видимий кліренс становив 1,43 мл/хв/кг. Після повторного перорального застосування (20-60 мг/кг/добу) у хворих на епілепсію дітей (4-12 років) леветирацетам всмоктувався швидко. Пікові концентрації у плазмі крові досягалися через
0,5-1 годину після прийому дози. Пікові концентрації та площа зони під кривою залежності концентрації від часу зростали лінійно і залежали від дози. Період напіввиведення становив приблизно 5 годин; видимий загальний кліренс – 1,1 мл/хв/кг.
Немовлята та діти (віком до 4 років).
Після разової дози (20 мг/кг) орального розчину 100 мг/мл у хворих на епілепсію дітей леветирацетам всмоктувався швидко, пікові концентрації в плазмі спостерігалися приблизно через 1 годину після прийому дози препарату. Фармакокінетичні показники свідчили, що період напіврозпаду був коротшим (5,3 години), ніж у дорослих (7,2 години), а видимий кліренс швидшим (1,5 мл/хв/кг), ніж у дорослих (0,96 мл/хв/кг).
Результати популяційного аналізу фармакокінетики, проведеного у пацієнтів віком від 1 місяця до 16 років, свідчили про значну кореляцію маси тіла з видимим кліренсом (кліренс зростав при збільшенні маси тіла) та видимим об'ємом розподілу. Вік також впливав на обидва параметри. Цей ефект був більш виражений у немовлят, з віком зменшувався та був незначним у дітей віком близько 4 років.
Дані обох популяційних фармакокінетичних аналізів свідчили про зростання видимого кліренсу леветирацетаму приблизно на 20 % при супутньому застосуванні фермент-індукуючих протиепілептичних препаратів.
Порушення функції нирок.
Видимий загальний кліренс леветирацетаму та його основного метаболіту корелює із кліренсом креатиніну. Тому пацієнтам із помірними та тяжкими порушеннями функції нирок рекомендується коригувати підтримуючу добову дозу леветирацетаму відповідно до кліренсу креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
В ануричних пацієнтів із термінальною стадією хвороби нирок період напіввиведення становив приблизно 25 та 3,1 години відповідно у період між сеансами діалізу та під час його проведення. Протягом типового 4-годинного сеансу діалізу виводився 51 % леветирацетаму.
Порушення функції печінки.
Фармакокінетика леветирацетаму не змінювалася у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за шкалою Чайлда–П'ю). У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за шкалою Чайлда–П'ю) загальний кліренс був на 50 % нижче, ніж у пацієнтів з нормальною функцією печінки, але це було обумовлено переважно зниженням ниркового кліренсу.
Пацієнтам з легкими та помірними порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна. У пацієнтів із тяжким порушенням печінкових функцій кліренс креатиніну може не повною мірою відображати тяжкість ниркової недостатності. Тому, якщо кліренс креатиніну становить
<60 мл/хв/1,73 м2, підтримуючу добову дозу рекомендується зменшити на 50 %.
Клінічні характеристики.
Показання.
Монотерапія (препарат першого вибору) при лікуванні:
- парціальних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих і підлітків віком від
16 років, у яких вперше діагностовано епілепсію.
Як додаткова терапія при лікуванні:
- парціальних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих і дітей з масою тіла від 7 кг, хворих на епілепсію (у цій лікарській формі);
- міоклонічних судом у дорослих і підлітків від 12 років, хворих на ювенільну міоклонічну епілепсію;
- первинногенералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападів у дорослих і підлітків віком від 12 років, хворих на ідіопатичну генералізовану епілепсію.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до леветирацетаму або інших похідних піролідону, а також до будь-яких компонентів препарату.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Препарат не взаємодіє з іншими протиепілептичними препаратами (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, ламотриджин, габапентин і примідон). Необхідно враховувати, що кліренс леветирацетаму на 20 % вище у дітей, які приймають ферментовмісні протисудомні засоби. Корекція дози не потрібна.
Пробенецид (500 мг 4 рази на добу) – препарат, що блокує секрецію ниркових канальців, пригнічує нирковий кліренс основного метаболіту, але не самого леветирацетаму. Однак концентрації цього метаболіту залишаються низькими. Очікується, що інші препарати, що виводяться за допомогою активної канальцевої секреції, також здатні знижувати нирковий кліренс метаболіту. Вплив леветирацетаму на пробенецид не досліджувався, вплив леветирацетаму на інші препарати, що активно секретуються, наприклад НПЗП, сульфонаміди та метотрексат, невідомий.
Леветирацетам у добовій дозі 1000 мг не змінює фармакокінетику пероральних протизаплідних засобів (етинілестрадіолу і левоноргестрелу); ендокринні показники (рівні ЛГ та прогестерону) не змінювалися. Леветирацетам у добовій дозі 2000 мг не змінює фармакокінетику дигоксину й варфарину; значення протромбінового часу залишалися незміненими. Дигоксин, пероральні протизаплідні засоби й варфарин, у свою чергу, не впливають на фармакокінетику леветирацетаму.
Немає даних про вплив антацидних препаратів на всмоктування леветирацетаму. Ступінь всмоктування леветирацетаму не змінювався залежно від прийому їжі, але швидкість всмоктування знижувалась. Даних про взаємодії леветирацетаму з алкоголем немає.
Особливості застосування.
Якщо необхідно припинити прийом препарату, відміну рекомендується проводити поступово (наприклад, для дорослих та підлітків з масою тіла 50 кг та більше зменшуючи дозу 500 мг 2 рази на добу кожні 2-4 тижні; для немовлят віком від 6 місяців, дітей та підлітків з масою тіла від 10 до 50 кг слід знижувати дозу не більше ніж на 10 мг/кг 2 рази на добу кожні 2 тижні; для немовлят віком до 6 місяців з масою тіла від 7 кг дозу слід знижувати не більше ніж на 7 мг/кг 2 рази на добу кожні 2 тижні).
Слід застосовувати з обережністю пацієнтам літнього віку (понад 65 років); при тяжких порушеннях функції печінки або нирковій недостатності.
Пацієнтам із нирковою недостатністю може знадобитися корекція дози леветирацетаму. У пацієнтів із тяжкими порушеннями печінкових функцій рекомендується провести оцінку функції нирок перед тим, як призначати дозу препарату.
Випадки суїциду, спроб суїциду та суїцидальних думок відмічалися у пацієнтів, які отримували лікування протиепілептичними препаратами (у т. ч. леветирацетамом). Мета-аналіз результатів рандомізованих, плацебоконтрольованих досліджень показав незначне збільшення ризику виникнення суїцидальних думок та поведінки. Механізм виникнення такого ризику не вивчений. У зв’язку з наявністю такого ризику, пацієнтів слід контролювати щодо ознак депресії чи/або суїцидальних думок, та, при необхідності, проводити коригування лікування. Пацієнтів (або їх опікунів) слід попередити про необхідність повідомляти про будь-які симптоми депресії та/або суїцидальних думок своєму лікарю.
Наявні дані щодо пацієнтів дитячого віку не вказують на наявність впливу на ріст, статеве дозрівання. Але віддалені наслідки щодо можливостей навчання, інтелекту, росту, ендокринних функцій, статевого дозрівання, репродуктивного потенціалу у дітей не вивчені.
Немає достатньо даних щодо безпеки застосування препарату у дітей з епілепсією до 1 року.
Допоміжні речовини. Препарат містить пропілпарагідроксибензоат (E 216) та метилпарагідроксибензоат (E 218), що можуть спричиняти алергічні реакції (можливо, уповільнені). Препарат також містить мальтит (Е 965), тому пацієнтам, у яких встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж застосовувати цей препарат.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Результати дослідів на тваринах свідчать про наявність репродуктивної токсичності.
Аналіз даних близько 1000 жінок з реєстрів вагітних, яким застосовували монотерапію леветирацетамом протягом І триместру вагітності, не підтвердив суттєве збільшення ризику тяжких аномалій розвитку, хоча такий ризик не може бути повністю виключений. Застосування декількох протиепілептичних засобів потенційно збільшує ймовірність виникнення аномалій розвитку плода, порівняно з монотерапією.
Леветирацетам не слід застосовувати у період вагітності окрім випадків абсолютної необхідності, а також жінкам дітородного віку, які не застосовують контрацепцію. Як і у випадку з іншими протиепілептичними препаратами, фізіологічні зміни в період вагітності можуть змінювати концентрацію леветирацетаму. Зниження концентрації леветирацетаму найбільш виражене у
ІІІ триместрі вагітності (до 60 % від початкової концентрації до вагітності). Припинення застосування протиепілептичних засобів може призвести до загострення хвороби і зашкодити матері та плоду.
Леветирацетам проникає у грудне молоко. Тому годування груддю не рекомендоване. Якщо леветирацетам необхідно застосовувати в період годування груддю, слід зважити користь та ризики лікування, а також важливість годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Досліджень з вивчення впливу препарату на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами не проводили. Через можливу індивідуальну чутливість деякі пацієнти можуть відзначати сонливість і інші симптоми, пов'язані із впливом на центральну нервову систему, особливо на початку лікування або в процесі збільшення дози. Тому таким пацієнтам слід утримуватися від діяльності, що потребує швидкості психомоторних реакцій, наприклад при керуванні автомобілем або роботі з механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Препарат застосовують внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Розчин оральний можна приймати безпосередньо або розвівши у стакані води. Добову дозу розподіляють на два однакових прийоми.
Монотерапія
Монотерапію у дорослих і підлітків віком від 16 років слід починати з дози 500 мг (по 250 мг
2 рази на добу). Через 2 тижні дозу можна збільшити до терапевтичної – 1000 мг (по 500 мг 2 рази на добу). В подальшому дозу можна збільшувати на 250 мг 2 рази на добу кожні 2 тижні залежно від клінічної відповіді. Максимальна добова доза становить 3000 мг (1500 мг 2 рази на добу).
Додаткова терапія
Лікар повинен призначити найбільш відповідну лікарську форму, спосіб застосування та кількість прийомів препарату залежно від маси тіла та дози.
Дорослі та діти (12-17 років) з масою тіла 50 кг або більше
Початкова терапевтична доза становить 1000 мг/добу. З цієї дози можна починати у перший день лікування.
Залежно від клінічної відповіді та переносимості добову дозу можна збільшити до 3000 мг/добу. Дозу можна збільшувати чи зменшувати на 1000 мг/добу кожні 2-4 тижні.
Немовлята віком 6-23 місяці, діти (2-11 років) та підлітки (12-17 років) з масою тіла менше
50 кг
Початкова терапевтична доза становить 10 мг/кг 2 рази на добу.
Залежно від клінічної відповіді та переносимості дозу можна збільшувати до 30 мг/кг 2 рази на добу. Дозу не можна збільшувати чи зменшувати більше ніж на 10 мг/кг 2 рази на добу кожні 2 тижні. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу.
Рекомендовані дози для дітей з масою тіла > 10 кг та віком понад 6 місяців:
| Маса тіла | Початкова доза – 10 мг/кг 2 рази на добу | Максимальна доза – 30 мг/кг 2 рази на добу |
| 10 кг | 100 мг 2 рази на добу | 300 мг 2 рази на добу |
| 15 кг | 150 мг 2 рази на добу | 450 мг 2 рази на добу |
| 20 кг | 200 мг 2 рази на добу | 600 мг 2 рази на добу |
| 25 кг | 250 мг 2 рази на добу | 750 мг 2 рази на добу |
| Від 50 кг | 500 мг 2 рази на добу | 1500 мг 2 рази на добу |
Дітям з масою тіла 50 кг та більше застосовують ті самі дози, що і дорослим.
Немовлята віком до 6 місяців та з масою тіла від 7 кг
Початкова терапевтична доза становить 7 мг/кг 2 рази на добу.
Залежно від клінічної відповіді та переносимості дозу можна збільшувати до 21 мг/кг 2 рази на добу. Дозу не можна збільшувати чи зменшувати більше ніж на 7 мг/кг 2 рази на добу кожні 2 тижні. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу.
Дози, рекомендовані для немовлят віком до 6 місяців:
| Маса тіла | Початкова доза – 7 мг/кг 2 рази на добу | Максимальна доза – 21 мг/кг 2 рази на добу |
| 7 кг | 49 мг (0,5 мл) 2 рази на добу | 147 мг (1,5 мл) 2 рази на добу |
Пацієнти з порушенням функції нирок
Добову дозу леветирацетаму необхідно підбирати індивідуально, відповідно до функції нирок, оскільки від неї залежить кліренс препарату. Рекомендації щодо корекції дози для дітей із порушенням функції нирок спираються на результати дослідження дорослих пацієнтів із порушенням ниркових функцій.
Дозу препарату слід коригувати, як показано у таблицях нижче. Спочатку необхідно визначити кліренс креатиніну пацієнта (КК) у мл/хв/1,73 м2.
У дорослих КК у мл/хв можна розрахувати за рівнем креатиніну у сироватці за такою формулою:
| [ |
| ] |
| ( |
| ) |
| ( |
| ) |
| ( |
| ) |
| жінок |
| для |
| |
| х 0,85 |
| мг/дл |
| |
| сироватки |
| |
| креатинін |
| 72 |
| кг |
| |
| вага |
| роках) |
| |
| ( |
| в |
| |
| вік |
| КК |
| ´ |
| ´ |
| 140 - |
| = |
Потім КК коригують відповідно до площі поверхні тіла (ППТ), як показано далі:
| (мл/хв) |
| |
| (м2) |
| ( |
| ) |
| х 1,73 |
| |
| пацієнта |
| |
| ППТ |
| КК |
| м |
| мл/хв/1,73 |
| КК |
| 2 |
| = |
| ) |
| ( |
Для підлітків молодшого віку, дітей та немовлят застосовують таку формулу (формула Шварца):
| ( |
| ) |
| ( |
| ) |
| мг/дл |
| |
| сироватки |
| |
| Креатинін |
| ks |
| см |
| |
| Зріст |
| = |
| КК |
| ´ |
У доношених немовлят віком до 1 року ks = 0,45; у дітей віком до 13 років та підлітків-дівчат ks = 0,55; у підлітків-хлопців ks = 0,7.
Рекомендації щодо корекції дози для дорослих пацієнтів та підлітків з масою тіла 50 кг та більше із порушенням функції нирок.
| Ступінь тяжкості ниркової недостатності | Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) | Режим дозування |
| Нормальна функція нирок | > 80 | від 500 до 1 500 мг 2 рази на добу |
| Легкий ступінь | 50-79 | від 500 до 1000 мг 2 рази на добу |
| Середній ступінь | 30-49 | від 250 до 750 мг 2 рази на добу |
| Тяжкий ступінь | < 30 | від 250 до 500 мг 2 рази на добу |
| Термінальна стадія (пацієнти, які перебувають на діалізі*) | - | від 500 до 1000 мг 1 раз на добу** дддобу** |
* У перший день лікування рекомендується застосувати навантажувальну дозу леветирацетаму 750 мг.
** Після діалізу рекомендується застосувати додаткову дозу 250-500 мг.
Рекомендації щодо корекції дози для дітей із порушенням функції нирок.
| Ступінь тяжкості ниркової недостатності | Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) | Доза та частота застосування | |
| Немовлята віком до 6 місяців з масою тіла від 7 кг | Діти з масою тіла від 10 до 50 кг та віком понад 6 місяців | ||
| Нормальна функція нирок | > 80 | 7-21 мг/кг (0,07-0,21 мл/кг) 2 рази на добу | 10-30 мг/кг (0,1-0,3 мл/кг) 2 рази на добу |
| Легкий ступінь | 50-79 | 7-14 мг/кг (0,07-0,14 мл/кг) 2 рази на добу | 10-20 мг/кг (0,1-0,2 мл/кг) 2 рази на добу |
| Середній ступінь | 30-49 | 3,5-10,5 мг/кг (0,035-0,105 мл/кг) 2 рази на добу | 5-15 мг/кг (0,05-0,15 мл/кг) 2 рази на добу |
| Тяжкий ступінь | < 30 | 3,5-7 мг/кг (0,035-0,105 мл/кг) 2 рази на добу | 5-10 мг/кг (0,05-0,1 мл/кг) 2 рази на добу |
| Термінальна стадія (пацієнти, які перебувають на діалізі) | -- | 7-14 мг/кг (0,07-0,14 мл/кг) 1 раз на добу(3) (4) | 10-20 мг/кг (0,1-0,2 мл/кг) 1 раз на добу (1) (2) |
- У перший день лікування рекомендується застосувати навантажувальну дозу леветирацетаму
15 мг/кг (0,15 мл/кг).
(2) Після діалізу рекомендується застосувати додаткову дозу 5-10 мг/кг (0,05-0,1 мл/кг).
(3) У перший день лікування рекомендується застосувати навантажувальну дозу леветирацетаму 10,5 мг/кг (0,105 мл/кг).
(4) Після діалізу рекомендується застосувати додаткову дозу 3,5-7 мг/кг (0,035-0,07 мл/кг).
Пацієнти з порушенням функції печінки
Корекція дози не потрібна для пацієнтів зі слабким та помірним порушенням функції печінки. У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки кліренс креатиніну може не повною мірою відображати ступінь ниркової недостатності. Тому пацієнтам із кліренсом креатиніну
< 60 мл/хв/1,73 м2 добову підтримуючу дозу рекомендовано знизити на 50 %.
Спосіб застосування розчину орального
Дозування здійснюють за допомогою мірного шприца, що додається в упаковці.
Шприц номінальної ємкості 10 мл (відповідає 1000 мг леветирацетаму) з поділкою 0,25 мл (відповідає 25 мг). Відміряну дозу розводять у стакані води (200 мл) або в пляшечці для годування.
Інструкція з дозування розчину за допомогою мірного шприца:
- Відкрити флакон, натиснувши на ковпачок і повернувши його проти годинникової стрілки (рис. 1).
- Вставити перехідник для шприца у шийку флакона. Переконатися в тому, що він надійно закріплений, після чого вставити шприц у перехідник (рис. 2).
- Перевернути флакон дном догори (рис. 3).
- Набрати у шприц невелику кількість розчину, потягнувши поршень вниз (рис. 4), потім натиснути на поршень, щоб видалити бульбашки повітря (рис. 5).
- Наповнити шприц розчином, потягнувши поршень до поділки, що відповідає необхідній кількості розчину, призначеній лікарем (рис. 6).
- Перевернути флакон дном донизу. Вийняти шприц з перехідника.
- Ввести вміст шприца у стакан з водою або пляшку для годування, натиснувши на поршень до упору (рис. 7).
- Випити повністю вміст стакана.
- Промити шприц водою (рис. 8).
- Закрити флакон пластиковим ковпачком.
Діти.
У цій лікарській формі препарат призначений для застосування дітям з масою тіла від 7 кг. Вікові обмеження, зумовлені формою захворювання, надані у розділі «Показання».
Безпека та ефективність застосування препарату як монотерапія для дітей до 16 років не вивчалася.
Передозування.
Симптоми. Сонливість, збудження, агресія, пригнічення дихання, сплутаність свідомості, кома.
Лікування: у випадку гострого передозування необхідно промивати шлунок або викликати блювання. Спеціального антидоту немає. При необхідності проводять симптоматичне лікування в умовах стаціонару з використанням гемодіалізу (виводиться до 60 % леветирацетаму та 74 % первинного метаболіту).
Побічні реакції.
Загальна інформація з безпеки.
До найчастіших побічних реакцій при застосуванні леветирацетаму належать назофарингіт, сонливість, головний біль, втома та запаморочення. Профіль безпеки леветирацетаму, як правило, схожий за віковими групами (дорослі та діти) щодо встановлених показань епілепсії.
Діти.
Відомо, що найчастішими побічними реакціями, пов'язаними з леветирацетамом, у групі дітей віком до 4 років були дратівливість, судоми, сонливість, психомоторна гіперактивність, порушення сну та агресія.
Повідомлялось, що у дітей віком від 4 до 16 років з первинними парціальними судомними нападами препарат не відрізняється від плацебо стосовно зміни рівня уваги й пам’яті на тлі загальної оцінки популяції.
Результати з оцінки поведінкових та емоційних функцій показали деяке посилення у пацієнтів, які застосовували леветирацетам, агресивної поведінки, що визначалось стандартизовано, з використанням відвалідованих засобів (CBCL – Achenbach Контрольний список дитячої поведінки). Однак у пацієнтів, які приймали леветирацетам у довгострокових дослідженнях, не відзначали погіршення в їх поведінкових і емоційних функціях, зокрема показники агресивної поведінки були не гірші, ніж базові.
Побічні реакції, про які повідомлялось при застосуванні леветирацетаму, зазначені нижче за класифікацією органів та систем із зазначенням їх частоти: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 – < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 – < 1/100); рідко (≥ 1/10 000 – < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000).
Інфекції та інвазії: дуже часто – назофарингіт; рідко – інфекції.
З боку системи крові: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія; рідко – нейтропенія, панцитопенія (у деяких випадках із пригніченням кісткового мозку), агранулоцитоз.
З боку імунної системи: рідко – реакція на лікарський засіб з еозинофілією та синдромом гіперчутливості до лікарського засобу (DRESS-синдром).
З боку метаболізму: часто – анорексія (ризик анорексії зростає при супутньому застосуванні з топіраматом; нечасто – збільшення маси тіла, зменшення маси тіла; рідко – гіпонатріємія.
З боку психіки: часто – депресія, ворожість, агресія, тривожність, безсоння, дратівливість, нервозність; нечасто – спроби суїциду та суїцидальні думки, психотичні розлади, aномальна поведінка, галюцинації, гнів, сплутаність свідомості, панічні атаки, емоційна лабільність/зміни настрою, збудження; рідко – суїцид, розлади особистості, аномальні думки.
З боку нервової системи: дуже часто – сонливість, головний біль; часто – судоми, порушення рівноваги, запаморочення, летаргія, тремор; нечасто – амнезія, порушення пам’яті, атаксія, порушення координації, парестезія, розлади уваги; рідко – гіперкінезія, хореоатетоз, дискінезія.
З боку органів зору: нечасто – диплопія, розмитість зору.
З боку органів слуху та рівноваги: часто – вертиго.
З боку дихальної системи: часто – кашель.
З боку травної системи: часто – біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, блювання; рідко – панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи: рідко – гепатит, печінкова недостатність.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – висипання; нечасто – екзема, свербіж, алопеція (в деяких випадках алопеції відзначалося відновлення волосяного покриву після припинення застосування леветирацетаму); рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема.
З боку скелетної мускулатури та сполучної тканини: нечасто – міалгія, м’язова слабкість.
Загальні розлади: астенія, втома.
Відхилення від норми, виявлені в ході лабораторних досліджень: патологічні результати печінкових проб.
Травми, отруєння та процедурні ускладнення: травми.
Термін придатності.
3 роки.
Термін придатності після першого відкриття флакона – 7 місяців.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці, у недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 °С.
Упаковка.
По 300 мл у флаконі №1, у комплекті з мірним пластиковим шприцом у картонній пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробники.
Блуфарма - Індустріа Фармасьютіка, С.А.
ТОВ «Фарма Старт».
Місцезнаходження виробників та адреса місця провадження їх діяльності.
С. Мартінью ду Бішпу, Коімбра, 3045-016, Португалія.
Україна, 03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 8.
Заявник.
ТОВ «Фарма Старт».
Місцезнаходження заявника.
Україна, 03124, м. Київ, бульв. І. Лепсе, 8.
ИНСТРУКЦИЯ
по медицинскому применению лекарственного средства
ЛЕВИЦИТАМ
(LEVICITAM)
Состав:
действующее вещество: levetiracetam;
1 мл раствора содержит леветирацетама 100 мг;
вспомогательные вещества: глицерол, пропилпарагидроксибензоат (Е 216), метилпарагидроксибензоат (Е 218), аммония глициризат, кислоты лимонной моногидрат, натрия цитрат дигидрат, калия ацесульфам (Е 950), мальтит (Е 965), ароматизатор грейпфрут, вода очищенная.
Лекарственная форма. Раствор оральный.
Основные физико-химические свойства: прозрачный бесцветный раствор.
Фармакотерапевтическая группа.
Противоэпилептические средства. Леветирацетам.
Код ATХ N03A Х14.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Леветирацетам является производным пирролидона (S-энантиомер альфа-этил-2-оксо-
1-пирролидин-ацетамида), по химической структуре отличается от известных противоэпилептических лекарственных средств. Механизм действия леветирацетама недостаточно изучен, но установлено, что он отличается от механизма действия известных противоэпилептических препаратов. На основании проведенных исследований in vitro и in vivo предполагают, что леветирацетам не изменяет основные характеристики нервной клетки и нормальную нейротрансмиссию. Исследования in vitro показали, что леветирацетам влияет на внутринейрональные уровни Са2+ путем частичного подавления тока через Са2+ каналы N-типа и снижения высвобождения Ca2+ из интранейрональных депо. Он также частично нивелирует подавление ГАМК- и глицин-регулируемого тока, обусловленное действием цинка и
β-карболинами. Кроме того, в ходе исследований in vitro леветирацетам связывался со специфическими участками в тканях мозга грызунов. Местом связывания является белок синаптических везикул 2А, который принимает участие в слиянии везикул и высвобождении нейротрансмиттеров. Сродство леветирацетама и соответствующих аналогов к белку синаптических везикул 2А коррелировало с мощностью их противосудорожного действия в моделях аудиогенной эпилепсии у мышей. Эти результаты позволяют предположить, что взаимодействие между леветирацетамом и белком синаптических везикул 2А может частично объяснять механизм противоэпилептического действия препарата.
Леветирацетам обеспечивает защиту от судорог в широком спектре моделей парциальных и первичногенерализованных приступов у животных, не вызывая просудорожного эффекта. Основной метаболит неактивен.
Активность препарата подтверждена в отношении как фокальных, так и генерализованных эпилептических припадков (эпилептиформные проявления/фотопароксизмальная реакция).
Фармакокинетика.
Леветирацетам характеризуется высокой растворимостью и проницаемостью. Фармакокинетика носит линейный характер, не зависит от времени и характеризуется низкой меж- и интрасубъектной изменчивостью. После повторного применения препарата клиренс не изменяется. Признаков влияния пола, расы или циркадного ритма на фармакокинетику не отмечалось. Профиль фармакокинетики был похож у здоровых добровольцев и больных эпилепсией.
Благодаря полному и линейному всасыванию уровни препарата в плазме можно предсказать, исходя из пероральной дозы леветирацетама, выраженной в мг/кг массы тела. Поэтому контролировать плазменные уровни леветирацетама нет необходимости.
У взрослых и детей отмечалась значительная корреляция между концентрацией препарата в слюне и плазме (соотношение концентраций в слюне/плазме колебалось от 1 до 1,7 для таблеток и через 4 часа после приема орального раствора).
Всасывание. Леветирацетам быстро всасывается после перорального применения. Абсолютная пероральная биодоступность близка к 100 %. Пиковая концентрация в плазме (Cmax) достигается через 1,3 часа после приема препарата. Равновесное состояние достигается через два дня применения препарата дважды в сутки. Пиковые концентрации (Cmax) обычно составляют 31 и
43 мкг/мл после разовой дозы 1000 мг и повторной дозы 1000 мг дважды в день соответственно. Степень всасывания не зависит от дозы и не меняется под действием пищи.
Распределение. Данных о распределении препарата в тканях человека нет. Ни леветирацетам, ни его основной метаболит значительным образом не связываются с белками плазмы крови (< 10 %). Объем распределения леветирацетама приблизительно составляет от 0,5 до 0,7 л/кг, что примерно равно общему объему воды в организме.
Метаболизм. Метаболизм леветирацетама у человека незначителен. Основным путем метаболизма (24 % дозы) является ферментный гидролиз ацетамидной группы. Изоформы печеночного цитохрома Р450 не участвуют в образовании основного метаболита – ucb L057. Гидролиз ацетамидной группы наблюдался у большого количества клеток, включая клетки крови. Метаболит ucb L057 фармакологически неактивен.
Также были определены два второстепенных метаболита. Один образовывался в результате гидроксилирования пирролидонового кольца (1,6 % от дозы), второй – в результате рассоединения пирролидонового кольца (0,9 % от дозы).
Другие неопределенные компоненты составляли лишь 0,6 % от дозы.
Взаимного превращения энантиомеров леветирацетама или его основного метаболита в условиях in vivo не наблюдалось.
В ходе исследований in vitro леветирацетам и его основной метаболит не подавляли активность основных изоформ цитохрома Р450 (CYP3A4, 2A6, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 и 1A2), глюкуронилтрансферазы (UGT1A1 и UGT1A6) и эпоксидгидроксилазы. Также леветирацетам не подавляет глюкуронидацию вальпроевой кислоты in vitro.
В культуре гепатоцитов человека леветирацетам проявлял слабое влияние или вовсе не влиял на конъюгацию этинилэстрадиола или на CYP1A1/2. В высоких концентрациях (680 мкг/мл) леветирацетам вызывал слабую индукцию CYP2B6 и CYP3A4, однако в концентрациях, близких к Cmax после повторного применения 1500 мг дважды в сутки, это влияние не было биологически значимым. Поэтому взаимодействие леветирацетама с другими веществами маловероятно.
Выведение. Период полувыведения препарата из плазмы у взрослых составлял 7 ± 1 час и не зависел от дозы, пути введения или повторного применения. Средний общий клиренс составлял
0,96 мл/мин/кг.
Основное количество препарата, в среднем 95 % дозы, выводилось почками (приблизительно 93 % дозы выводилось в течение 48 часов). С калом выводится лишь 0,3 % дозы.
Кумулятивное выведение с мочой леветирацетама и его основного метаболита составило 66 % и
24 % дозы соответственно в первые 48 часов. Почечный клиренс леветирацетама и ucb L057 составляет 0,6 и 4,2 мл/мин/кг соответственно, что свидетельствует о выведении леветирацетама путем гломерулярной фильтрации с последующей реабсорбцией в канальцах и что основной метаболит также выводится путем активной канальцевой секреции в дополнение к гломерулярной фильтрации. Выведение леветирацетама коррелирует с клиренсом креатинина.
Пациенты пожилого возраста.
У пожилых пациентов период полувыведения увеличивается примерно на 40 % (10-11 часов). Это связано с ухудшением функции почек у данной популяции.
Дети в возрасте 4-12 лет.
После применения разовой дозы (20 мг/кг) у детей, больных эпилепсией, период полувыведения леветирацетама составлял 6 часов. Видимый клиренс составлял 1,43 мл/мин/кг. После повторного перорального применения (20-60 мг/кг/сут) у больных эпилепсией детей (4-12 лет) леветирацетам всасывался быстро. Пиковая концентрация в плазме крови достигается через 0,5-1 ч после приема препарата. Пиковая концентрация и площадь зоны под кривой зависимости концентрации от времени росли линейно и зависели от дозы. Период полувыведения составляет приблизительно
5 часов; видимый общий клиренс 1,1 мл/мин/кг.
Младенцы и дети (в возрасте до 4 лет).
После разовой дозы (20 мг/кг) орального раствора 100 мг/мл у больных эпилепсией детей леветирацетам всасывался быстро, пиковые концентрации в плазме наблюдались приблизительно через 1 час после приема дозы препарата. Фармакокинетические показатели свидетельствовали, что период полураспада был короче (5,3 часа), чем у взрослых (7,2 часа), а видимый клиренс быстрее (1,5 мл/мин/кг), чем у взрослых (0,96 мл/мин/кг).
Результаты популяционного анализа фармакокинетики, проведенного у пациентов в возрасте от
1 месяца до 16 лет, свидетельствовали о значительной корреляции массы тела с видимым клиренсом (клиренс возрастал при увеличении массы тела) и видимым объемом распределения. Возраст также влиял на оба параметра. Этот эффект был более выражен у младенцев, с возрастом уменьшался и был ничтожно малым у детей в возрасте около 4 лет.
Данные обоих популяционных фармакокинетических анализов свидетельствовали о росте видимого клиренса леветирацетама примерно на 20 % при одновременном применении фермент-индуцирующих противоэпилептических препаратов.
Нарушение функции почек.
Видимый общий клиренс леветирацетама и его основного метаболита коррелирует с клиренсом креатинина. Поэтому пациентам с умеренными и тяжелыми нарушениями функции почек рекомендуется корректировать поддерживающую суточную дозу леветирацетама соответственно клиренсу креатинина (см. раздел «Способ применения и дозы»).
У анурических пациентов с терминальной стадией заболевания почек период полувыведения составлял около 25 и 3,1 часа соответственно в период между сеансами диализа и во время его проведения. В течение типичного 4-часового сеанса диализа выводится 51 % леветирацетама.
Нарушение функции печени.
Фармакокинетика леветирацетама не менялась у пациентов с легкими и умеренными нарушениями функции печени (класс А и В по шкале Чайлда–Пью). У пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени (класс С по шкале Чайлда–Пью) общий клиренс был на 50 % ниже, чем у пациентов с нормальной функцией печени, но это было обусловлено преимущественно снижением почечного клиренса.
Пациентам с легкими и умеренными нарушениями функции печени коррекция дозы не требуется. У пациентов с тяжелым нарушением печеночных функций клиренс креатинина может не в полной степени отражать тяжесть почечной недостаточности. Поэтому, если клиренс креатинина
< 60 мл/мин/1,73 м2, поддерживающую суточную дозу рекомендуется уменьшить на 50 %.
Клинические характеристики.
Показания.
Монотерапия (препарат первого выбора) при лечении:
- парциальных припадков со вторичной генерализацией или без таковой у взрослых и подростков старше 16 лет, у которых впервые диагностирована эпилепсия.
Как дополнительная терапия при лечении:
- парциальных припадков со вторичной генерализацией или без таковой у взрослых и детей с массой тела от 7 кг, больных эпилепсией (в данной лекарственной форме);
- миоклонических судорог у взрослых и подростков от 12 лет, больных ювенильной миоклонической эпилепсией;
- первичногенерализованных судорожных (тонико-клонических) припадков у взрослых и подростков в возрасте старше 12 лет, больных идиопатической генерализованной эпилепсией.
Противопоказания.
Повышенная чувствительность к леветирацетаму или другим производным пирролидона, а также к любым компонентам препарата.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.
Препарат не взаимодействует с другими противоэпилептическими препаратами (фенитоин, карбамазепин, вальпроевая кислота, фенобарбитал, ламотриджин, габапентин и примидон). Необходимо учитывать, что клиренс леветирацетама на 20 % выше у детей, принимающих ферментосодержащие противосудорожные средства. Коррекция дозы не требуется.
Пробенецид (500 мг 4 раза в сутки) – препарат, который блокирует секрецию почечных канальцев, подавляет почечный клиренс основного метаболита, но не самого леветирацетама. Однако концентрации этого метаболита остаются низкими. Ожидается, что другие препараты, которые выводятся с помощью активной канальцевой секреции, также способны снижать почечный клиренс метаболита. Влияние леветирацетама на пробенецид не исследовалось, влияние леветирацетама на другие препараты, которые активно секретируются, например НПВП, сульфонамиды и метотрексат неизвестно.
Леветирацетам в суточной дозе 1000 мг не изменяет фармакокинетику пероральных противозачаточных средств (этинилэстрадиола и левоноргестрела); эндокринные показатели (уровни ЛГ и прогестерона) не менялись. Леветирацетам в суточной дозе 2000 мг не изменяет фармакокинетику дигоксина и варфарина; значения протромбинового времени оставались неизмененными. Дигоксин, пероральные противозачаточные средства и варфарин, в свою очередь, не влияют на фармакокинетику леветирацетама.
Нет данных о влиянии антацидных препаратов на всасывание леветирацетама. Степень всасывания леветирацетама не менялась в зависимости от приема пищи, но скорость всасывания снижалась. Данных о взаимодействии леветирацетама с алкоголем нет.
Особенности применения.
В случае необходимости прекращения приема препарата отмену рекомендуется проводить постепенно (например, для взрослых и подростков с массой тела 50 кг и больше уменьшая дозу
500 мг дважды в сутки каждые 2-4 недели; для младенцев в возрасте от 6 месяцев, детей и подростков с массой тела от 10 до 50 кг следует снижать дозу не более чем на 10 мг/кг дважды в сутки каждые 2 недели; для младенцев до 6 месяцев с массой тела от 7 кг дозу следует снижать не более чем на 7 мг/кг дважды в сутки каждые 2 недели).
Следует применять с осторожностью пациентам пожилого возраста (старше 65 лет); при тяжелых нарушениях функции печени или почечной недостаточности.
Пациентам с почечной недостаточностью может потребоваться коррекция дозы леветирацетама. У пациентов с тяжелыми нарушениями печеночных функций рекомендуется провести оценку функции почек перед тем, как назначать дозу препарата.
Случаи суицида, попыток суицида и суицидальных мыслей отмечались у пациентов, которые получали лечение противоэпилептическими препаратами (в т. ч. леветирацетамом). Мета-анализ результатов рандомизированных плацебоконтролируемых исследований показал незначительное увеличение риска возникновения суицидальных мыслей и поведения. Механизм возникновения такого риска не изучен. В связи с наличием такого риска, пациентов следует контролировать на признаки депрессии и/или суицидальных мыслей, и, при необходимости, проводить корректировку лечения. Пациентов (или их опекунов) следует предупредить о необходимости сообщать о любых симптомах депрессии и/или суицидальных мыслей своему врачу.
Имеющиеся данные относительно пациентов детского возраста не указывают на наличие влияния на рост, половое созревание. Но отдаленные последствия относительно возможностей обучения, интеллекта, роста, эндокринных функций, полового созревания, репродуктивного потенциала у детей не изучены.
Нет достаточно данных относительно безопасности препарата у детей с эпилепсией до 1 года.
Вспомогательные вещества. Препарат содержит пропилпарагидроксибензоат (E 216) и метилпарагидроксибензоат (E 218), которые могут вызывать аллергические реакции (возможно, замедленные). Препарат также содержит мальтит (Е 965), поэтому пациентам, у которых установлена непереносимость некоторых сахаров, следует проконсультироваться с врачом, прежде чем принимать этот препарат.
Применение в период беременности или кормления грудью.
Результаты опытов на животных свидетельствуют о наличии репродуктивной токсичности.
Анализ данных около 1000 женщин из реестров беременных, которым применяли монотерапию леветирацетамом в течение І триместра беременности, не подтвердил существенное увеличение риска тяжелых аномалий развития, хотя такой риск не может быть полностью исключен. Применение нескольких противоэпилептических препаратов потенциально увеличивает вероятность возникновения аномалий развития плода, по сравнению с монотерапией. Леветирацетам не следует применять в период беременности, кроме случаев крайней необходимости, а также женщинам репродуктивного возраста, которые не применяют контрацепцию. Как и в случае с другими противоэпилептическими препаратами, физиологические изменения в период беременности могут изменять концентрацию леветирацетама. Снижение концентрации леветирацетама наиболее выражено в ІІІ триместре беременности (до 60 % от исходной концентрации до беременности). Прекращение применения противоэпилептических средств может привести к обострению болезни и повредить матери и плоду.
Леветирацетам проникает в грудное молоко. Поэтому кормление грудью не рекомендуется. Если леветирацетам необходимо применять в период кормления грудью, следует взвесить пользу и риск лечения, а также важность кормления грудью.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.
Исследований по изучению влияния препарата на способность управлять автотранспортом и работать с механизмами не проводили. Из-за возможной индивидуальной чувствительности некоторые пациенты могут отмечать сонливость и другие симптомы, связанные с влиянием на центральную нервную систему, особенно в начале лечения или в процессе увеличения дозы. Поэтому таким пациентам следует воздерживаться от деятельности, требующей быстроты психомоторных реакций, например при управлении автомобилем или работе с механизмами.
Способ применения и дозы.
Препарат принимают внутрь, независимо от приема пищи. Раствор оральный можно принимать непосредственно или после разведения в стакане воды. Суточную дозу делят на два одинаковых приема.
Монотерапия
Монотерапию у взрослых и подростков старше 16 лет следует начинать с дозы 500 мг (по 250 мг
2 раза в сутки). Через 2 недели дозу можно увеличить до терапевтической – 1000 мг (по 500 мг
2 раза в сутки). В дальнейшем дозу можно увеличивать на 250 мг 2 раза в сутки каждые 2 недели в зависимости от клинического ответа. Максимальная суточная доза составляет 3000 мг (1500 мг
2 раза в сутки).
Дополнительная терапия
Врач должен назначить наиболее подходящую лекарственную форму, способ применения и количество приемов препарата в зависимости от массы тела и дозы.
Взрослые и дети (12-17 лет) с массой тела 50 кг или более
Начальная терапевтическая доза составляет 1000 мг/сут. С этой дозы можно начинать в первый день лечения.
В зависимости от клинического ответа и переносимости суточную дозу можно увеличить до
3000 мг/сут. Дозу можно увеличивать или уменьшать на 1000 мг/сут каждые 2-4 недели.
Младенцы в возрасте 6-23 месяца, дети (2-11 лет) и подростки (12-17 лет) с массой тела менее
50 кг
Начальная терапевтическая доза составляет 10 мг/кг 2 раза в сутки.
В зависимости от клинического ответа и переносимости дозу можно увеличивать до 30 мг/кг 2 раза в сутки. Дозу нельзя увеличивать или уменьшать более чем на 10 мг/кг 2 раза в сутки каждые 2 недели. Следует применять минимальную эффективную дозу.
Рекомендуемые дозы для детей с массой тела > 10 кг в возрасте старше 6 месяцев:
| Масса тела | Начальная доза – 10 мг/кг 2 раза в сутки | Максимальная доза – 30 мг/кг 2 раза в сутки |
| 10 кг | 100 мг 2 раза в сутки | 300 мг 2 раза в сутки |
| 15 кг | 150 мг 2 раза в сутки | 450 мг 2 раза в сутки |
| 20 кг | 200 мг 2 раза в сутки | 600 мг 2 раза в сутки |
| 25 кг | 250 мг 2 раза в сутки | 750 мг 2 раза в сутки |
| от 50 кг | 500 мг 2 раза в сутки | 1500 мг 2 раза в сутки |
Детям с массой тела 50 кг и больше применяют те же дозы, что и взрослым.
Младенцы в возрасте до 6 месяцев и весом от 7 кг.
Начальная терапевтическая доза составляет 7 мг/кг 2 раза в сутки.
В зависимости от клинического ответа и переносимости дозу можно увеличивать до 21 мг/кг 2 раза в сутки. Дозу нельзя увеличивать или уменьшать более чем на 7 мг/кг 2 раза в сутки каждые 2 недели. Следует применять минимальную эффективную дозу.
Дозы, рекомендуемые для младенцев в возрасте до 6 месяцев.
| Масса тела | Начальная доза – 7 мг/кг 2 раза в сутки | Максимальная доза – 21 мг/кг 2 раза в сутки |
| 7 кг | 49 мг (0,5 мл) 2 раза в сутки | 147 мг (1,5 мл) 2 раза в сутки |
Пациенты с нарушением функции почек
Суточную дозу леветирацетама необходимо подбирать индивидуально, в соответствии с функцией почек, поскольку от нее зависит клиренс препарата. Рекомендации по коррекции дозы для детей с нарушениями функции почек основаны на результатах исследования взрослых пациентов с нарушениями функции почек.
Дозу препарата следует корректировать, как показано в таблицах ниже. Сначала необходимо определить клиренс креатинина пациента (КК) в мл/мин/1,73 м2.
У взрослых КК в мл/мин можно рассчитать по уровню креатинина в сыворотке по следующей формуле:
| [ |
| ] |
| ( |
| ) |
| ( |
| ) |
| ( |
| ) |
| женщин |
| для |
| |
| х 0,85 |
| мг/дл |
| |
| сыворотки |
| |
| креатинин |
| 72 |
| кг |
| |
| вес |
| годах) |
| |
| ( |
| в |
| аст |
| возр |
| 140 |
| КК |
| ´ |
| - |
| = |
| ´ |
Затем КК корректируется в соответствии с площадью поверхности тела (ППТ), как показано далее:
| ( |
| ) |
| ( |
| ) |
| ( |
| ) |
| х1,73 |
| м |
| |
| пациента |
| |
| ППТ |
| мл/мин |
| КК |
| м |
| мл/мин/1,73 |
| КК |
| 2 |
| 2 |
| = |
| ) |
| ( |
Для подростков младшего возраста, детей и младенцев применяют такую формулу (формула Шварца):
| ( |
| ) |
| ( |
| ) |
| мг/дл |
| |
| сыворотки |
| |
| Креатинин |
| ks |
| см |
| Рост |
| = |
| КК |
| ´ |
У доношенных младенцев в возрасте до 1 года ks = 0,45; у детей в возрасте до 13 лет и подростков-девочек ks = 0,55; у подростков-мальчиков ks = 0,7.
Рекомендации по коррекции дозы для взрослых пациентов и подростков с массой тела 50 кг и более с нарушением функции почек.
| Степень тяжести почечной недостаточности | Клиренс креатинина (мл/мин/1,73 м2) | Режим дозирования |
| Нормальная функция почек | > 80 | От 500 до 1 500 мг 2 раза в сутки |
| Легкая степень | 50-79 | От 500 до 1000 мг 2 раза в сутки |
| Средняя степень | 30-49 | От 250 до 750 мг 2 раза в сутки |
| Тяжелая степень | < 30 | От 250 до 500 мг 2 раза в сутки |
| Терминальная стадия (пациенты, находящиеся на диализе*) | - | От 500 до 1000 мг 1 раз в сутки** |
* В первый день лечения рекомендуется применить нагрузочную дозу леветирацетама 750 мг.
** После диализа рекомендуется использовать дополнительную дозу 250-500 мг.
Рекомендации по коррекции дозы для детей с нарушением функции почек.
| Степень тяжести почечной недостаточности | Клиренс креатинина (мл/мин/1,73 м2) | Доза и частота использования | |
| Младенцы в возрасте до 6 месяцев с массой тела от 7 кг | Дети с массой тела от 10 до 50 кг и в возрасте старше 6 месяцев | ||
| Нормальная функция почек | > 80 | 7-21 мг/кг (0,07-0,21 мл/кг) 2 раза в сутки | 10-30 мг/кг (0,1-0,3 мл/кг) 2 раза в сутки |
| Легкая степень | 50-79 | 7-14 мг/кг (0,07-0,14 мл/кг) 2 раза в сутки | 10-20 мг/кг (0,1-0,2 мл/кг) 2 раза в сутки |
| Средняя степень | 30-49 | 3,5-10,5 мг/кг (0,035-0,105 мл/кг) 2 раза в сутки | 5-15 мг/кг (0,05-0,15 мл/кг) 2 раза в сутки |
| Тяжелая степень | < 30 | 3,5-7 мг/кг (0,035-0,105 мл/кг) 2 раза в сутки | 5-10 мг/кг (0,05-0,1 мл/кг) 2 раза в сутки |
| Терминальная стадия (пациенты, находящиеся на диализе) | -- | 7-14 мг/кг (0,07-0,14 мл/кг) 1 раз в сутки (3) (4) | 10-20 мг/кг (0,1-0,2 мл/кг) 1 раз в сутки (1) (2) |
(1) В первый день лечения рекомендуется применить нагрузочную дозу леветирацетама 15 мг/кг (0,15 мл/кг).
(2) После диализа рекомендуется применить дополнительную дозу 5-10 мг/кг (0,05-0,1 мл/кг).
(3) В первый день лечения рекомендуется применить нагрузочную дозу леветирацетама 10,5 мг/кг
(0,105 мл/кг).
(4) После диализа рекомендуется применить дополнительную дозу 3,5-7 мг/кг (0,035-0,07 мл/кг).
Пациенты с нарушением функции печени
Коррекция дозы не требуется для пациентов со слабым и умеренным нарушением функции печени. У пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени клиренс креатинина может не в полной мере отражать степень почечной недостаточности. Поэтому пациентам с клиренсом креатинина
< 60 мл/мин/1,73 м2 суточную поддерживающую дозу рекомендуется снизить на 50 %.
Способ применения раствора орального
Дозировка осуществляется с помощью мерного шприца, который прилагается в упаковке.
Шприц с номинальной емкостью 10 мл (соответствует 1000 мг леветирацетама) с делением 0,25 мл (соответствует 25 мг). Отмеренную дозу разводят в стакане воды (200 мл) или в бутылочке для кормления.
Инструкция по дозированию раствора с помощью мерного шприца:
- Открыть флакон, нажав на колпачок и повернув его против часовой стрелки (рис. 1).
- Вставить переходник для шприца в горлышко флакона. Убедиться в том, что он надежно закреплен, после чего вставить шприц в переходник (рис. 2).
- Перевернуть флакон вверх дном (рис. 3).
- Набрать в шприц небольшое количество раствора, потянув поршень вниз (рис. 4), затем нажать на поршень, чтобы удалить пузырьки воздуха (рис. 5).
- Наполнить шприц раствором, потянув поршень до отметки, соответствующей необходимому количеству раствора, назначенного врачом (рис. 6).
- Перевернуть флакон дном вниз. Вынуть шприц из переходника.
- Ввести содержимое шприца в стакан с водой или бутылку для кормления, нажав на поршень до упора (рис. 7).
- Выпить полностью содержимое стакана.
- Промыть шприц водой (рис. 8).
- Закрыть флакон пластиковым колпачком.
Дети.
В данной лекарственной форме препарат предназначен для применения детям с массой тела от 7 кг. Возрастные ограничения, обусловленные формой заболевания, представлены в разделе «Показания».
Безопасность и эффективность применения препарата в качестве монотерапии для детей до 16 лет не изучались.
Передозировка.
Симптомы. Сонливость, возбуждение, агрессия, угнетение дыхания, спутанность сознания, кома.
Лечение: в случае острой передозировки необходимо промывание желудка или вызвать рвоту. Специального антидота нет. При необходимости проводят симптоматическое лечение в условиях стационара с использованием гемодиализа (выводится до 60 % леветирацетама и 74 % первичного метаболита).
Побочные реакции.
Общая информация по безопасности.
К наиболее частым побочным реакциям при применении леветирацетама относятся назофарингит, сонливость, головная боль, утомляемость и головокружение. Профиль безопасности леветирацетама, как правило, похож по возрастным группам (взрослые и дети) относительно установленных показаний эпилепсии.
Дети.
Известно, что во время долгосрочного исследования наиболее частыми побочными реакциями, связанными с леветирацетамом, в группе детей в возрасте до 4 лет были раздражительность, судороги, сонливость, психомоторная гиперактивность, нарушение сна и агрессия.
В исследованиях по безопасности в педиатрической практике по оценке когнитивных и нейропсихологических последствий применения леветирацетама у детей в возрасте от 4 до 16 лет с первичными парциальными судорожными приступами установлено, что препарат не отличается от плацебо относительно изменения уровня внимания и памяти на фоне общей оценки популяции.
Результаты по оценке поведенческих и эмоциональных функций показали некоторое усиление у пациентов, принимавших леветирацетам, агрессивного поведения, которое определялось стандартизировано, с использованием отвалидированных средств (CBCL-Achenbach Контрольный список детского поведения). Однако у пациентов, принимающих леветирацетам в долгосрочных исследованиях, не отмечали ухудшения в их поведенческих и эмоциональных функциях, в частности показатели агрессивного поведения были не хуже, чем базовые.
Побочные реакции, о которых сообщалось при применении леветирацетама, указаны ниже по классификации органов и систем с определением их частоты: очень часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 - < 1/100); редко (≥ 1/10 000 - < 1/1000) и очень редко (< 1/10 000).
Инфекции и инвазии: очень часто – назофарингит; редко – инфекции.
Со стороны системы крови: нечасто – тромбоцитопения, лейкопения; редко – нейтропения, панцитопения (в некоторых случаях с угнетением костного мозга), агранулоцитоз.
Со стороны иммунной системы: редко – реакция на лекарственное средство с эозинофилией и синдромом гиперчувствительности к лекарственному средству (DRESS-синдром).
Со стороны метаболизма: часто – aнорексия (риск анорексии возрастает при одновременном применении с топираматом; нечасто – увеличение массы тела, уменьшение массы тела; редко – гипонатриемия.
Со стороны психики: часто – депрессия, враждебность, агрессия, тревожность, бессонница, раздражительность, нервозность; нечасто – попытки суицида и мысли о суициде, психотические расстройства, аномальное поведение, галлюцинации, гнев, спутаность сознания, панические атаки, эмоциональная лабильность/изменения настроения, возбуждение; редко – суицид, расстройства личности, аномальные мысли.
Со стороны нервной системы: очень часто – сонливость, головная боль; часто – судороги, нарушение равновесия, головокружение, летаргия, тремор; нечасто – амнезия, нарушение памяти, атаксия, нарушение координации, парестезия, расстройства внимания; редко – гиперкинезия, хореоатетоз, дискинезия.
Со стороны органов зрения: нечасто – диплопия, нечеткость зрения.
Со стороны органов слуха и равновесия: часто – вертиго.
Со стороны дыхательной системы: часто – кашель.
Со стороны пищеварительной системы: часто – боль в животе, диарея, диспепсия, тошнота, рвота; редко – панкреатит.
Со стороны гепатобилиарной системы: редко – гепатит, печеночная недостаточность.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: часто – сыпь; нечасто – экзема, зуд, алопеция
(в некоторых случаях алопеции наблюдалось восстановление волосяного покрова после отмены применения леветирацетама); редко – токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона, мультиформная эритема.
Со стороны скелетной мускулатуры и соединительной ткани: нечасто – миалгия, мышечная слабость.
Общие расстройства: астения, утомляемость.
Отклонения от нормы, выявленные в ходе лабораторных исследований: патологические результаты печеночных проб.
Травмы, отравления и процедурные осложнения: травмы.
Срок годности.
3 года. Срок годности после первого открытия флакона – 7 месяцев.
Условия хранения.
Хранить в оригинальной упаковке, в недоступном для детей месте, при температуре не выше 25 °С.
Упаковка.
По 300 мл во флаконе №1, в комплекте с мерным пластиковым шприцем в картонной пачке.
Категория отпуска. По рецепту.
Производители.
Блуфарма - Индустриа Фармасьютика, С.А.
ООО «Фарма Старт».
Местонахождение производителей и адрес места осуществления их деятельности.
С. Мартинью ду Бишпу, Коимбра, 3045-016, Португалия.
Украина, 03124, г. Киев, бул. И. Лепсе, 8.
Заявитель.
ООО «Фарма Старт».
Местонахождение заявителя.
Украина, 03124, г. Киев, бульв. И. Лепсе, 8.
ЛЕВЕТИРАЦЕТАМ
Натисніть на одне або кілька діючих речовин для пошуку аналогів за складом.
Аналоги - товари, що мають те саме міжнародне непатентована найменування.
В аптеці бувають ліки-аналоги.
Співробітники аптеки допоможуть Вам ознайомитися з інформацією і підібрати ліки, якщо препарат проходить перереєстрацію або знятий з виробництва.
Дорогий препарат іноді можна замінити більш дешевим аналогом.
Аналоги - товари, що мають те саме міжнародне непатентована найменування.
В аптеці бувають ліки-аналоги.
Співробітники аптеки допоможуть Вам ознайомитися з інформацією і підібрати ліки, якщо препарат проходить перереєстрацію або знятий з виробництва.
Дорогий препарат іноді можна замінити більш дешевим аналогом.
Для заміни товару на аналог обов'язково проконсультуйтеся з лікарем або провізором.
Можна знайти, впорядкувати препарати низьких цін. Можуть відрізнятися дози діючих речовин.
Відгуки аптеки
Список відгуків порожній
Додати відгук
Черкаси, Дніпро, Вінниця, Рівне, Чернігів, Львів
